бандуристи

бандури́сти

• бандуристи

, кобзарі — укр. нар. співцімузиканти, які супроводжують свій спів грою на бандурі (кобзі). Найдавніші згадки про Б. як про музикантів з України при дворах польс королів є в польс. хроніках 15 — 16 ст. Багато кобзарів були активними учасниками боротьби проти соціального й нац. гноблення. Вони складали й виконували думи та пісні про тур.-татар. неволю, про нар. повстання проти польс. шляхти, оспівували нац. героїв. За свою діяльність часто зазнавали утисків і переслідувань. Професійними Б. були здебільшого сліпі люди. Широкого розвитку набуло мистецтво Б. за рад. часу. У 1918 у Києві створено першу укр. капелу Б., 1925 організовано Полтав. капелу (1935 обидва колективи об'єднано в Першу зразкову капелу бандуристів, тепер — Держ. заслужена капела бандуристів УРСР). Поширення набули профес. й самодіяльні колективи — чоловічі, жіночі, дитячі та мішані. Див. також Кобзарі.

Літ.: Правдюк О. Українська музична фольклористика. К., 1978; Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні. К., 1980; Лавров Ф. Кобзарі. К., 1980; Немирович 1. Взяв би я бандуру... Розповіді про сучасних кобзарів-бандуристів. К., 1986.

М. П. Полатай.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me