бурлескна поезія

бурле́скна пое́зія

• бурлескна поезія

- поетичні твори пародійного гумористич. характеру, в яких "висока" тема подавалася у зниженому, здебільшого травестійному, "перелицьованому" плані або ж "низька" — у високому (див. Бурлеск, Травестія). В укр. л-рі Б. п. виникла в 16 ст., найбільшого розвитку набула у 17 — 18 ст. Б. п. стала важливим фактором секуляризації укр. л-ри, переходу її від схоластичної і церковної до світської, а потім і реалістичної, наближення її до нар. світобачення й типу естетичного мислення. Бурлескні твори відіграли велику роль у відображенні повсякденного побуту широких мас, нар. звичаїв, морально-етичних норм, у засвоєнні л-рою нар. розмовної мови. До Б. п. належать передусім прямі пародії на церковну службу та на деякі релігійні твори ("Правило увЂщательное пияницям, пЂваемое не в церквах, но в школах", пародія на читання Апостола "От послання Бахусового к пЂворизам", пародійні акафісти (хвалебні гімни), пародійні ірмоси, кондаки, тропарі, а також деякі "нищенські" вірші-орації, в яких натуралістично змальовувалося жалюгідне існування спудеїв і висміювалася схоластична шкільна наука й "латина". Найвиразніше Б. п. представлено у різдвяних і великодних віршах-травестіях на теми біблійно-євангельських та апокрифічних легенд про народження Христа, його смерть і воскресіння ("ПЂснь на рождество Христово", "ВЂрша на рЂздво Христове", "ВЂрша на Великдень" та ін.). У них релігійна тема розроблялася в жартівливому, зниженому плані: бога, богородицю, ангелів, святих автори зображували в середовищі простих укр. селян як рівних, "переодягали" їх у селянський одяг, ставили у комічні ситуації, а рай та пекло асоціювали із земним життям. У великодній вірші 1791 пекло нічим не відрізняється від тогочас. реального життя покріпаченого укр. народу, а в картинах знищення Христом пекла відтворено мрії трудящих про вільне життя. У гумористич. віршованому оповіданні "Пекельний Марко" праведників-запорожців визволяє з пекла не бог, а простий козак Марко. Укр. Б. п. відбивала настрої народу, засвідчувала початок його критичного ставлення до релігії та церкви. Автори Б. п. зверталися в своїх творах до розмовної мови, нар. гумору, ущипливої іронії, народнопісенної ритміки. Ідейно-худож. традиції Б. п. творчо використовували автори гумористичних і сатиричних оповідань 18 ст., а пізніше І. Котляревський та його послідовники.

■ Літ. див. до ст. Бурлеск.

В. Л. Микитась.