біографічний метод

біографі́чний метод

• біографічний метод

у літературознавстві — метод дослідження худож. творів на основі встановлення їхнього зв'язку з біографією письменника. Цей метод обгрунтував і з найбільшим успіхом застосував на практиці франц. критик Ш. Сент-Бев. Він твердив, що худож. твір в усій повноті відбиває особистість автора, яка є тим фокусом, що переломлює в собі гол. проблеми часу, епохи з її соціальними і літ. процесами. У своїх "Літературних портретах" (т. 1 — 3, 1844 — 52), які становлять специфічний публіцистич. жанр критики, Сент-Бев подав огляд майже всієї історії франц. л-ри. Суть його дослідницької методики виявилась значно багатшою, ніж у його послідовників. Так, І. Тен, намагаючись виявити закони взаємодії істор. і літ. розвитку, рушійні сили літ. процесу (його теорія "середовища", "раси", "моменту"), прагнув віднайти об'єктивні основи створення історії л-ри. Однак при цьому він недооцінював значення творчої індивідуальності, що було одним із суттєвих недоліків його вульгарно-матеріалістичної естетики. Пізніше спробу відродити літ. портрет на тлі сусп. руху здійснив дат. літературознавець Г. Брандес, для якого все ж непереборною складністю була діалектика зв'язків художника і соціального середовища. З ін. боку, бурж. наука заперечувала будь-які закономірності худож. творчості, культивувала "свободу" митця, відкидала "зовнішні" риси біографії письменника, залишаючи лише його внутрішнє "я".

В укр. дожовтневій критиці принципи Б. м. широко застосовували переважно шевченкознавці. І. Франко у своїх шевченкознавчих працях часто йшов від біогр. фактів, відтворюючи "живий образ Кобзаря як чоловіка, артиста й громадянина, на тлі свого часу й своєї суспільності" (Зібрання творів у 50-ти томах, т. 27. К., 1980, с. 288). У працях ін. авторів, напр. М. Чалого, Ом. Огоновського, М. Петрова, С. Балея, Б. м. нерідко спрощувався, формалізувався. Марксистське літературознавство вважає Б. м. одним з допоміжних шляхів дослідження л-ри. Біогр. факти розглядаються як одне з джерел худож. образу, зміст і значення якого незрівнянно ширші одиничного факту. Б. м. слід відрізняти від принципів написання власне біографії, де життя письменника є самостійним предметом вивчення.

■ Літ.: Луначарский А. В. Силуэты. М., 1965; Академические школы в русском литературоведении. М., 1975; Трескунов М. Сент-Бев. В кн.: Сент-Бев Ш. Литературные портрети. М., 1970; Смілянська В. Л. Біографічна Шевченкіана. К., 1984; Дорошенко І. Іван Франко — літературний критик. Львів, 1966.

Л. Р. Світайло.