весільні пісні

весі́льні пісні́

• весільні пісні

- жанр родинно-обрядової народнопоетичної творчості, органічний складник обряду весілля. В. п. на різних стадіях весілля мають неоднакове обрядове навантаження. Частина їх тісно пов'язана з конкретними етапами обряду (коровай, гільце, плетіння вінка, покривання молодої, комора тощо). В них найбільше відобразились матріархальні й патріархальні елементи, язичницькі дохристиянські вірування. Інша частина пісень обслуговує кілька етапів обряду, несучи на собі його осн. художнє й емоційне навантаження, створюючи ліричну атмосферу. Ці пісні відображають тугу молодої за дівочим життям, родиною, родом, передчуття тяжкої долі в чужій сім'ї. Багато В. п. ніби з'єднують окремі етапи весілля. Великою різноманітністю відзначаються жартівливі В. п., т. з. передирки, або перекори, — пісенні змагання між учасниками весілля — дружками, боярами, світилками, свашками. Для В. п. характерні циклічність, пісенні періоди, наявність драм. елементів, оригінальні заспіви, приспіви тощо. Деякі В. п., зв'язки яких з обрядом ослабилися, стали згодом звичайними ліричними родинно-побутовими піснями. Багато В. п. побутує й за рад. часу. Укр. В. п. генетично й типологічно споріднені з російськими та білоруськими. Перша писемна згадка про В. п. у сх. слов'ян датується 1096. Згадки про весілля і В. п. на Україні є в "Описі України..." Г. Л. Боплана (1650), "Описі весільних українських простонародних обрядів..." Г. Калиновського (1777). Окремі зразки В. п. (без опису обряду) вперше опублікував З. Доленга-Ходаковський у праці "Проект наукової подорожі по Росії для пояснення давньої слов'янської історії" (1820). Уперше опис укр. весілля разом з піснями опублікував 1830 Л. Голембійовський. У 30-х pp. 19 ст. з'явилися добірки В. п. (у збірниках В. Залеського, Ж. І. Паулі, П. Лукашевича, в "Русалці Дністровій" тощо). Велику кількість їх опубліковано в збірниках Й. Лозинського "Руське весілля" (1835), А. Метлинського "Народні південноруські пісні" (1854) та в "Трудах этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край" П. Чубинського (т. 4, 1877). За рад. часу на Україні вийшли грунтовні видання "Весілля" (кн. 1 — 2, 1970) та "Весільні пісні" (кн. 1 — 2, 1982), в яких опубліковано бл. 4 тис. В. п. (з них бл. З тис. — з мелодіями). В. п. використовували в своїй творчості С. Александров, Г. Квітка-Основ'яненко, Т. Шевченко, М. Старицький, М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, І. Франко, О. Кобилянська та ін.

♦ Вид.: Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край.., т. 4. СПБ, 1877; Весілля, кн. 1 — 2. К., 1970.

■ Літ.: Лафарг П. Свадебные песни и обычаи, В кн.: Лафарг П. Очерки по истории культуры. М. — Л., 1928; Охримович В. Ю. Значение малорусских обрядов и песен в истории эволюции семьи. "Этнографическое обозрение", 1891, № 4; 1892, № 4; Сухобрус Г. С. Весільна обрядова поезія. В кн.: Українська народна поетична творчість, т. 1. К., 1958; Шубравська М. М. Весільна пісенність на Україні та її обрядова функція. В кн.: Весільні пісні, кн. 1. К., 1982.

М. М. Шубравська.