1. Українська літературна енциклопедія

двовірш

двові́рш

• двовірш

, дистих (грец. δίστιχος — двовірш) — найпростіший вид строфи, що складається з двох будь-якого розміру рядків, об'єднаних парним римуванням, напр.: "Зі мною скрізь ім'я мого народу, // Що сяє всім народам у негоду" (Д. Павличко). В античній поезії це був самостійний вірш, який містив глибоку, ориг. думку, — найчастіше т. з. елегійний дистих. У сх. поезії має назву бейт. Був поширений в укр. силабічній поезії 16 — 17 ст., напр.: "Кто бовЂм за ойчизну не хочет вмирати, // Тот потом з ойчизною мусит погибати" (Касіян Сакович). Д. можуть бути і мініатюрні самостійні твори — медитації, сатир. епітафії, гноми, афоризми, сентенції тощо.

Й. М. Голомбйовський.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двовірш — двові́рш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. двовірш — -а, ч. Найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об'єднаних римою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двовірш — ДВОВІ́РШ, а, ч. Найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних римою. Словник української мови в 11 томах