джерелознавство літературознавче

джерелозна́вство літературознавче

• джерелознавство літературознавче

- одна з допоміжних літературознавчих дисциплін, що розробляє методику виявлення, вивчення і використання рукописних та друкованих джерел для дослідження літ. процесу і творчості окремих письменників. Завданням Д. є класифікація і крит. аналіз джерел, з'ясування походження, вірогідності, цінності й місця серед інших джерел, цілісне дослідження їх у взаємозв'язках і взаємозалежності. Д. використовує дані ін. допоміжних дисциплін: палеографії, археографа, історіографії, епіграфіки, а також різних галузей мовознавства (істор. граматики, лексикографії та ін.). Рад. літературознавче Д. будується на основі марксистсько-ленінської методології, послідовного історизму і розглядає джерела як продукти певного часу, сусп. середовища і конкретної творчої індивідуальності. В основі марксистсько-ленінської методики наук. аналізу джерел лежить істор. критика, що поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовн. критика передбачає визначення часу і місця виникнення джерела, з'ясування особи автора, встановлення автентичності джерела, виділення з тексту пізніших нашарувань — авторських, редакторських, цензурних, розкриття фактичних помилок і неточностей, вивчення зовн. ознак джерела (напр., сорт паперу, особливості правопису чи друку). Внутр. критика з'ясовує зміст джерела, ідейно-худож. задум, особливості його реалізації. До літературознавчих джерел належить увесь комплекс матеріалів і документів рукописних (автографи, листи, різні літ. тексти й записи, матеріали редакційно-видавничих і цензурних установ) та друкованих (першодруки творів, бібліогр. покажчики й довідники, словники псевдонімів та ін.).

П. М. Федченко.