1. Українська літературна енциклопедія

дилогія

дило́гія

• дилогія

(від грец. δίς — двічі та λόγος — слово)

1) У давньогрец. театрі драма на два акти.

2) Два самостійні твори, пов'язані між собою єдиним ідейним задумом, спільним гол. героєм, зображенням певної істор. епохи. При цьому кожен з них має завершену сюжетно-композиційну лінію і своїх персонажів. Напр., комедії "Суєта" і "Житейське море" І. Карпенка-Карого, історико-революц. романи "Таврія" і "Перекоп" О. Гончара.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дилогія — дило́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дилогія — -ї, ж. 1》 У давньогрецькому театрі – двоактна драма. 2》 Два твори одного автора, пов'язані єдністю задуму, сюжетом і персонажами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дилогія — дило́гія (від ди... і ...логія) 1. Двозначність. 2. Два самостійні твори, пов’язані задумом, сюжетом і персонажами. 3. В давньогрецькому театрі – двоактна драма. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. дилогія — ДИЛО́ГІЯ, ї, ж. Два твори одного автора, пов’язані єдністю задуму. Роман «Перекоп», що з’явився через кілька років після «Таврії», став другою, завершальною книгою дилогії (Про багатство л-ри, 1959, 205). Словник української мови в 11 томах