дієреза

дієре́за

• дієреза

(грец. διαίρεσις — розподіл)

1) В античному віршуванні пауза у віршовому рядку, що збігається з кінцем стопи або метра і ділить рядок на дві частини, перша з яких має низхідний, а друга — висхідний ритм. Найуживанішою була буколічна Д. після 4-ї стопи дактилічного гекзаметра, напр.:

Музи пастуші, тепер звеселяйтеся, // ода співайте.

(Феокріт, пер. А. Содомори).

2) У силабо-тонічному віршуванні, зокрема в українському, Д. називають стилістичний прийом фонетичного характеру, коли для дотримання віршового розміру нескладові й, в перетворюють на складотворчі або навпаки (Іван — Йван, Україна — Вкраїна), або додають зайвий голосний у слові (напр.: "Ти ізнов мені снишся на стежці гіркої розлуки", А. Малишко). Термін "дієреза" вживають і на означення паузи між словами в рядку, коли словоподіл збігається з поділом на стопи:   Шелест / лісу. / Вітру / свист.   Рветься / з дуба / чорний / лист.   (Л. Первомайський).В. П. Маслюк.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me