еволюційний метод

еволюці́йний метод

• еволюційний метод

у літературознавстві — метод дослідження л-ри, що склався в 60 — 80-х pp. 19 ст. у зарубіжному літературознавстві під впливом вчення про еволюцію видів у природі. Першу спробу застосувати ідеї еволюц. теорії в наук. дослідженні л-ри зробив франц. філософ і письменник І. Тен в "Історії англійської літератури" (т. 1 — 4, 1863 — 64), де намагався поширити закони природного добору на сферу духовного життя сусп-ва, зокрема перенести їх у літературознавство. Його послідовником був франц. критик і літературознавець Ф. Брюнетьєр (1849 — 1906). Метою науки про л-ру він вважав дослідження еволюції жанрів, що трактувалися ним як аналоги до видів живих організмів. У праці "Еволюція жанрів в історії літератури" (1890) Брюнетьєр доводив, що окремі жанри, так само, як види рослин і тварин, проходять стадії зародження, росту і смерті (занепаду), що літ. жанри еволюціонують в умовах "боротьби за існування" і "природного добору". Важливу роль у розвитку жанрів він надавав творчій індивідуальності письменника. Пізніше, у 90-х pp., відмовившись від спроб застосування ідей дарвінізму в літературознавстві, Брюнетьєр перейшов на відверто ідеалістичні позиції фідеїзму, розвиток літ. процесу пояснював впливом одного твору на інший, зміну худож. напрямів і стилів виводив із особистих уподобань письменників. Природознавчі методи в дослідженні худож. творів використовував відомий нім. історик світової л-ри В. Шерер (1841 — 86). У Росії Е. м. при вивченні літератури застосовував М. Караєв (1850 — 1931) у кн. "Літературна еволюція на Заході". Провідні засади Е. м. поділяв В. Сиповський (1844 — 95) — київ. педагог, автор шкільних підручників з л-ри. І. Франко, віддаючи належне елементам детермінізму та історизму в працях прихильників Е. м., не приймав його осн. засади — перенесення законів природи на сусп. і літ. життя. Здобутком Е. м. вважаються спроби системного підходу до вивчення еволюції літ. жанрів і творчої індивідуальності письменника.

Літ.: Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 31. К., 1981; Пасічний В. О. Розвиток теоретико-літературної та естетичної думки у XIX — першій половині XX століття. Х., 1974.

В. О. Дорошенко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me