екскурс
е́кскурс
• екскурс
(лат. excursus — відступ, від excurro — вибігаю)
- відхилення від осн. розвитку сюжету, дії, теми у літ. творі з метою висвітлення побічних чи додаткових питань. Виділяється часовий Е. (напр., Е. в минуле) і просторовий (на іншу планету і т. п.). В худож. л-рі зустрічаються обидва види Е., коли герой твору або автор в уяві переносяться в інший часовопросторовий пласт свого життя або життя героя (здебільшого в минуле: дитинство, роки війни тощо). Часто Е. виступає як худож. прийом навмисної затримки розвитку дії, введення у твір нових дійових осіб, вставних новел, епізодів, авторських ретроспекцій, описів природи та ін. Дуже поширений Е. в сучас. худож. л-рі, де нерідко є важливим елементом композиції (напр., у романах "Артем Гармаш" А. Головка, "Диво" П. Загребельного та ін.).
■ Літ.: Волинський П. К. Основи теорії літератури. К., 1962.
В. О. Хитрук.
Значення в інших словниках
- екскурс — е́кскурс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- екскурс — (від лат. excursus — відступ, та excurro — вибігаю) у викладі або описі чого-небудь відхилення від основної теми з метою висвітлення побічних та додаткових питань (напр., е. у минуле української культури) Словник іншомовних соціокультурних термінів
- екскурс — -у, ч. Відхилення від головної теми для висвітлення або уточнення побічних, другорядних питань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- екскурс — е́кскурс (лат. excursus – відступ, від excurro – вибігаю) у викладі або описі чого-небудь відхилення від основної теми з метою висвітлити побічні або додаткові питання (напр., Е. в минуле). Словник іншомовних слів Мельничука
- екскурс — Е́КСКУРС, у, ч. Відхилення від головної теми для висвітлення або уточнення побічних, другорядних питань. —Я — естет.. На доказ сього мушу зробити невеличкий екскурс автобіографічний (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах