1. Українська літературна енциклопедія

елізія

елі́зія

• елізія

(від лат. elisio — виштовхування, випадіння)

- у віршуванні опускання одного з двох голосних звуків при їх збігу на зіткненні слів. Голосний звук при цьому може чутися, але стає нескладотворчим. Напр.: "А ми в парі ходить будем, / Одно 'дного любить будем" (укр. нар. пісня). Див. також Афереза, Зіяння.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. елізія — елі́зія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. елізія — Виключення виду з біотичного угруповання у зв'язку із зміною умов існування. Словник термінів з агрофітоценології
  3. елізія — -ї, ж., лінгв. Випадання кінцевого голосного звука в слові, що стоїть перед словом з початковим голосним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. елізія — елі́зія (лат. elisio, від elido – видаляю, виштовхую) випадання кінцевого голосного в слові, що стоїть перед словом з початковим голосним; злиття голосних. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. елізія — Елі́зія, -зії, -зією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. елізія — ЕЛІ́ЗІЯ, ї, ж., лінгв. Випадання кінцевого голосного звука в слові, що стоїть перед словом з початковим голосним. Словник української мови в 11 томах