есперанто

еспера́нто

• есперанто

- найпоширеніша з міжнар. штучних мов. Створив її 1887 як допоміжний засіб міжнар. спілкування польс. лікар Л. Заменгоф (свій проект штучної мови він опубл. під псевдонімом D-ro Esperanto — той, що сподівається; звідси й назва). В граматиці Е. є 16 правил (без жодного винятку), наголос постійний — на передостанньому складі, лексика базується на коренях індоєвроп. мов — роман., герм. і слов'янських. Алфавіт Е. — на лат. основі. Діяльність есперантистів координує створена 1905 Всесв. есперантська асоціація (Роттердам), яка щороку проводить міжнар. конгреси. Під егідою асоціації діє Академія Е. Мовою Е. виходять журнали, газети, бюлетені, підручники, словники, худож. і наук.-тех. л-ра у різних країнах світу. Перше т-во знавців Е. на Україні виникло 1898 в Одесі, згодом — Львові, Києві, Харкові та ін. містах. У кін. 30-х pp. організації Е. в СРСР припинили свою діяльність. Есперантистський рух відновився 1979. Його координує Асоціація рад. есперантистів (АРЕ) при Спілці рад. товариств дружби і культур. зв'язків із зарубіж. країнами. 1989 під егідою Укрпрофради ств. Українську есперанто асоціацію (УкрЕА), визначено осн. напрями її діяльності. Асоціації есперантистів СРСР, УРСР беруть участь у Всесв. русі есперантистів за мир.

У перекладі мовою Е. опубліковано багато творів дожовтн. та рад. л-ри. Перші переклади на Е. творів Т. Шевченка ("Чого мені тяжко", "І широкую долину" та "Не так тії вороги") з'явилися 1900, пізніше опубл. "Заповіт", "Минають дні", "Буває, іноді старий" та ін., поему "Катерина", уривки з поеми "Сон", щоденника тощо. Мовою есперанто перекладено деякі твори І. Франка, М. Коцюбинського, Б. І. Антонича, М. Рильського, О. Гончара, Л. Костенко, Є. Гуцала, Б. Олійника та ін. До 100-річчя від дня народження Лесі Українки (1971) вийшла збірка її віршів "Liriko". 1983 у Софії видано мовою Е. збірник укр. нар. казок. Нею опубл. ст. "Українська література мовою есперанто" Н. Андріанової (в журн. "Nuntempa Bulgario" — "Сучасна Болгарія", 1967, № 9). Надр. чимало статей про творчість Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського та ін. і переклади деяких їхніх творів у періодич. пресі СРСР, Болгарії, Польщі, Угорщини, Франції, Швеції, Японії та ін. Є й оригінальна худож. л-ра мовою Е. (твори В. Єрошенка, В. Кузьмича, Є. Михальського, О. Логвина, Н. Андрїанової та ін.).

Перший підручник Е. на Україні (Тернопіль) видав 1907 М. Юрків, 1922 в Коломиї надр. "Повний підручник до науки міжнародної мови есперанто" О. Кузьми і "Словарець українськоесперантський" К. Вербицького, 1925 в Харкові укр. і рос. мовами — підручник "Міжнародна мова есперанто" Я. Волевича, 1926 в Одесі — підручник "Гурток есперанто" С. Рубльова (його перевидавали 1926 — 36 укр., рос., болг., франц., нім. мовами) тощо. О. Кузьма заснував на Е. журн. "Ukraina Stelo" ("Зоря України"; 1913 — 14 і 1922). В 1968 — 71 у Києві друкувався прес-бюлетень "Tra Soveta Ukrainio" ("По Радянській Україні"), де публ. і твори укр. письменників.

■ Літ.: Сергеев И. В. Основы эсперанто. М., 1961; Русско-эсперантский словарь. М., 1966; Исаев М. И. Язык эсперанто. М., 1981; Бокарев Е. А. Эсперанто-русский словарь. М., 1982; Королевич А. И. Книга об эсперанто. К., 1989; Гресько М. М., Андріанова Н. М. Т. Г. Шевченко мовами італійською, іспанською, португальською та есперанто. Бібліографічний покажчик Львів, 1968.

Н. М. Гордієнко-Андріанова.