естетичний метод

естети́чний метод

• естетичний метод

у літературознавстві — метод вивчення літ. творів, який був теор. основою франц. класицизму 18 ст. Худож. твори оцінювалися з погляду певних естетич. канонів та вимог класицистич. поетики, викладених, зокрема, в трактаті "Мистецтво поетичне" Н. Буало (1674), який, у свою чергу, спирається на теор. зразки античної літератури — "Поетика" Арістотеля, "Наука поезії" Горація та їхніх пізніших послідовників у часи середньовіччя, Відродження. Естетична теорія виросла на грунті раціоналістич. філософії Декарта, з нею пов'язані вимоги суворої регламентації й дисципліни, що були керівними принципами Е. м. Поетика класицизму висунула метафізичну тезу "доброго" і "поганого" смаку. "Добрий" смак, єдиний і незмінний, визначався правилами; все, що не вкладалося в ці правила, оголошувалося "поганим" смаком. Звідси — догматизм і строга нормативність, зумовлені нібито вічними і непорушними законами мист-ва, обов'язковими для всіх часів (закон "трьох єдностей", теорія високих і низьких стилів, ієрархія жанрів тощо). Проте консерватизм і обмеженість більше характеризують теорію, ніж худож. практику класицизму. Найзначнішї його представники — П. Корнель, Ж. Б. Мольер, Ж. Расін не дотримувались вимог і регламентацій. У дусі Е. м. створено праці "Нарис критичної поетики для німців" Й. К. Готшеда (1730), "Новий і стислий спосіб до складання російських віршів" В. Тредіаковського (1735), "Епістола про віршування" О. Сумарокова (1747) та ін. На Україні поетичні принципи класицизму відбилися в шкільних піїтиках 18 ст. При всій суперечливості й обмеженості Е. м. виражав певні прогрес. тенденції в становленні літ. теорії. Представники класицизму були далекі від ідей еволюції поетич. мист-ва, принципів історизму у його вивченні, які згодом застосували теоретики романтизму Й. Гердер, Г. В. Ф. Гегель і науково утвердили класики марксизму. Але такі положення Е. м., як утвердження об'єктивного начала в мист-ві, вимога наслідувати природу, громадян. тенденції, протест проти сваволі і дилетантства в л-рі, ідея моральної і сусп. відповідальності перед читачем включалися в худож. аналіз літ. творів і тоді, коли цей метод у "чистому" вигляді вже не існував.

■ Літ.: Перетц В. М. Из лекций по методологии истории русской литературы. К., 1914; Сивокінь Г. М. Давні українські поетики. Х., 1960; Академические школы в русском литературоведении. М., 1975.

С. А. Крижанівський.