жанр літературний
• жанр літературний
(франц. genre — рід, вид)
- історично сформований тип літ. твору (епопея, роман, повість, оповідання, поема, вірш тощо), синтез характерних особливостей змісту і форми певного виду творів, відносна художньо-композиційна сталість, здатна до постійного розвитку й оновлення (чим пояснюється, зокрема, недостатня розробленість теорії Ж.). Це своєрідний акумулятор художнього досвіду, одиниця класифікації літ. творів за певними характерними для них сталими структурними ознаками. Виникнення й розвиток Ж. зумовлені соціально-естетич. потребами певної епохи, закономірностями літ. розвитку. З категорією Ж. пов'язані кардинальні проблеми літературознавства, оскільки жанровий аналіз з'ясовує специфіку худож. твору, закономірності його існування в літ. процесі. Викристалізовується парость науки про літературу — жанрознавство, або генологія. Проблемами Ж., його соціальної й внутрілітературної зумовленості займається істор. поетика. Ж. перебуває у складних взаємозв'язках з літ. родом (див. Рід літературний), літературним напрямом (див. Напрям і течія літературні), творчою індивідуальністю автора. Термін "жанр" іноді ототожнюється з видом літературним (видом деколи називають найбільші жанрові групи творів, напр., повість або роман). Разом з тим зустрічається й таке слововживання: роман — жанр; соціально-побутовий роман — вид роману.
Як категорія узагальнююча, Ж. не фіксує змісту твору в його тематично-проблемних виявах, однак передбачає певний тип змісту. Змістовою сутністю Ж. є його орієнтація на освоєння певних сфер життя і типу людських відносин, конкретизована у специфічних зображувальних засобах, їхній структурній організації. Отже, жанр — це і своєрідна змістова форма, модель худож. структури ряду творів, у якій специфічно закодовано спрямованість на певний зміст.
Ж. мислиться в різних понятійних сферах: як загальнотеоретичне поняття, що включає в себе спільні сталі властивості творів одного типол. ряду різних епох і нац. л-р (роман); як поняття нац. жанру (рос. роман, укр. химерний роман); Ж. певної епохи (новела Відродження), напряму (поема романтизму); Ж. як втілення індивідуального стилю письменника (стефаниківська новела). Кожен окремий твір також має свої, притаманні лише йому жанрові особливості, які характеризуються насамперед типом оповіді (взаємодія автора і персонажів), побудовою сюжету і композиції, обсягом твору, функціонуванням у ньому часу і простору, специфікою героїв і принципів їх типізації та індивідуалізації, стилем тощо.
Єдиного критерію класифікації жанрів немає. Типологія жанрів за родами була витримана лише в класицизмі з його вимогою чистоти й канонічності літ. форм. У романтизмі, реалізмі, модернізмі жанри виникають часто на перехресті лірики, епосу, драми. В основу класифікації жанрів беруть то змістову ознаку (істор. роман), то композиційно-версифікаторську (сонет, рондо). В самій природі Ж. закладена діалектична єдність сталості і змінності, архаїки й оновлення в дусі традицій і новаторства л-ри. Вступаючи у взаємодію, жанри створюють певну систему в параметрах творчості одного письменника, літ. методу, напряму, течії, нац. л-ри, певної епохи. Можна говорити про систему жанрів прози, поезії, драматургії. Ж. рідко виступають у чистому вигляді, а існують як вияв складної трансформації і взаємодії творів л-ри і суміжних мистецтв. Ж. довговічні й проходять істор. еволюцію. Для кожної епохи характерні певні, найбільш поширені Ж. За часів класицизму, зокрема, типовими були трагедія, комедія, епічна поема, ода; Просвітительства — міщанська драма, філос. повість, сатиричні Ж.; романтизму — істор. та психол. роман, елегія, балада, лірична поема й драма. У 19 — 20 ст. набули розвитку найрізноманітніші Ж.: істор., соціально-психол. й соціально-побутові види роману та епопеї, роман виховання, повість, оповідання, новела, ліро-епічна поема, вірш, драма, комедія, трагедія, трагікомедія, роман-есе тощо.
■ Літ.: Белинский В. Г. Разделение поэзии на роды и виды. В кн.: Белинский В. Г. Полное собрание сочинений, т. 5. М., 1954; Поспелов Г. Проблемы исторического развития литературы. М., 1972; Крижанівський С. Так що ж таке жанр — рід, вид чи різновид? В кн.: Проблеми. Жанри. Майстерність, в. 1. К., 1976; Чернец Л. В. Литературные жанры (Проблемы типологии и поэтики). М., 1982: Розвиток жанрів в українській літературі XIX — початку XX ст. К., 1988; Копыстянская Н. Ф. Понятие "жанр" в его устойчивости и изменчивости. В кн.: Контекст. 1986. М., 1987; Караб.нов Р. О. Сюжет і жанр: рівні аналізу й аспекти інтерпретації художнього твору. "Радянське літературознавство", 1987, № 9.
О. Денисюк.