журналістика

журналі́стика

• журналістика

1) форма громад. і літ. діяльності по збору, обробці й поширенню інформації через канали масової комунікації (преса, телебачення, радіомовлення, інформаційні агентства, кіно, фото);

2) періодичні видання в цілому;

3) наукова дисципліна; 4) професія журналіста. Масова Ж. виникла на поч. 17 ст. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. з появою фотографії і кінематографа з'явилися фото- і кіножурналістика, з 1920-х pp. бурхливо розвивається радіо-, з 1940-х — тележурналістика. Інформ. агентства виникли в 1-й пол. 19 ст.

Ж. органічно пов'язана з конкретними сусп. умовами, відіграє важливу роль у політичному, громадському і культурному житті. Особливого значення набуває в періоди революц. піднесення. К. Маркс і Ф. Енгельс відзначали, що Ж. є літературною частиною парт. роботи, засобом виховання і згуртування мас. Вони розробили методол. засади Ж. як політичної діяльності, літературно-творчої справи. В. І. Ленін вважав Ж. найдосконалішим засобом пропаганди та агітації, гострою зброєю у боротьбі за ідеали народу. Він визначив її осн. принципи і найважливіші функції. Діяльність В. І. Леніна як організатора й активного співробітника багатьох видань, полум'яного публіциста є взірцем партійної Ж. Видатними журналістами-марксистами були Г. Плеханов, A. Луначарський, В. Воровський, М. Ольмінський, М. Горький, М. Бухарін, М. Скрипник, B. Блакитний та ін.

Долаючи недоліки і деформації, породжені в часи сталінщини та застою, рад. Ж. в умовах демократизації і гласності активно пропагує досвід революц. перебудови, утверджує гуманістичні, загальнолюдські ідеали і цінності. Специфіка Ж. потребує професійно підготовлених кадрів. Працівників преси, телебачення, радіо, інформ. агентств та ін. на Україні готують Київ. і Львів. ун-ти, ВПШ (Київ), Укр. поліграфічний ін-т (Львів). У цих навч. закладах зосереджена наук. розробка і вивчення історії, теорії і практики Ж. З 1959 діють Спілка журналістів СРСР, Спілка журналістів України. Спілка журналістів СРСР, багато прогресивних журналістських об'єднань інших країн беруть активну участь у діяльності Міжнародної організації журналістів (МОЖ), засн. 1946 з центром у Празі. З 1958 щорічно 8 вересня відзначається Міжнародний день солідарності журналістів. МОЖ видає багатьма мовами журн. "Демократичний журналіст". В СРСР видаються журнали "Журналист", "Рабоче-крестьянский корреспондент", "Советское фото", тижневик "За рубежом" тощо, в УРСР — журн. "Журналіст України", наук. зб. "Журналістика: преса, телебачення, радіо". Кращі твори в галузі Ж. відзначаються всесоюзною премією ім. В. В. Воровського, на Україні — Держ. премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка, респ. премією ім. Я. О. Галана.

Ж. тісно пов'язана з історією л-ри, літ. процесом. Різні жанри Ж. — статті, нариси, памфлети, фейлетони, інтерв'ю, рецензії, коментарі та ін. активно використовуються в л-рі і літ. критиці. Худож. твори (прози, поезії, драматургії) часто пройняті публіцистичністю. Багато рос. і укр. письменників були водночас відомими журналістами, публіцистами. Важливий етап у розвитку укр. Ж. — публіцистична і видавничо-редакторська діяльність М. Максимовича, П. Куліша, М. Драгоманова, І. Франка, М. Павлика, Лесі Українки, П. Грабовського, Б. Грінченка, С. Подолинського та ін. В Ж. активно працювали укр. рад. письменники І. Кулик, О. Досвітній, Остап Вишня, В. Винниченко, Г. Епік, С. Пилипенко, М. Бажан, Ю. Смолич, Ю. Яновський, Я. Галан, П. Козланюк; з сучасних — О. Гончар, П. Загребельний, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Яворівський, Ю. Мушкетик та ін. Дослідження зв'язків письменника з газетою, журналом, радіо, телебаченням допомагає з'ясувати його ідейне і творче становлення. Ж. — засіб оперативного ознайомлення читача з новими творами л-ри, які потім виходять окр. виданнями. Багато творів (оповідань, нарисів, поезій, публіцист. і літ.-крит. статей та ін.) спеціально пишеться для газет і журналів. Іноді матеріали, написані для період. преси, переростали у великі худож. твори (роман "Молода гвардія" О. Фадєєва) та окр. видання (зб. публіцист. статей "Вечірні розмови" М. Рильського) тощо. На Україні статті з питань Ж. друкуються в літ. журналах "Вітчизна", "Дніпро", "Дзвін", "Донбас", "Прапор", газ. "Літературна Україна" та ін.

■ Літ.: Ленін В. І. Про пресу. К., 1986; Ленин — журналист и редактор. М., 1960; Дей О. І. Українська революційно-демократична журналістика. К., 1959; Рубан В. А. Становлення української радянської преси (1921 — 1925 pp.). К., 1983; Цьох Й. Комуністична преса Західної України. Львів, 1966; Бенхамина Р. Что такое журналистика? "Демократический журналист", 1966, № 4; Федченко П. М. Преса та її попередники. К., 1969; Исторая большевистской печати. М., 1975; Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983; Здоровега В. Збагнути день сущий. К., 1988; Баришполец А. Т. Пресса: кути и путы. Местная печать в условиях перестройки. К., 1989.

П. М. Федченко.