журналістика
ЖУРНАЛІ́СТИКА, и, ж.
1. збірн. Періодичні видання.
Поетеса [Леся Українка] стежила за новинами політичного і літературного життя, опублікованими в російській прогресивній журналістиці (Рад. літ-во, 18, 1955, 195).
2. Літературно-публіцистична діяльність в журналах, газетах, на радіо і т. ін.; професія журналіста.
Редактор теж узбек, влітку тільки скінчив Московський інститут журналістики (Ле, Міжгір’я, 1953, 472);
Тоді [1925 року] щось із сотня юнаків приїхала в Харків.. на шестимісячні курси журналістики при ЦК КП(б)У (Мас., Життя.., 1960, 193);
Займатися журналістикою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- журналістика — журналі́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- журналістика — -и, ж. 1》 збірн. Періодичні видання. 2》 Літературно-публіцистична діяльність у журналах, газетах, на радіо і т. ін.; професія журналіста. Великий тлумачний словник сучасної мови
- журналістика — • журналістика 1) форма громад. і літ. діяльності по збору, обробці й поширенню інформації через канали масової комунікації (преса, телебачення, радіомовлення, інформаційні агентства, кіно, фото); 2) періодичні видання в цілому; 3) наукова дисципліна... Українська літературна енциклопедія
- журналістика — Журналі́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)