куртуазна література

куртуа́зна література

• куртуазна література

(від франц. courtois — гречний, ввічливий)

- рицарсько-придворний напрям середньовічної європ. л-ри. К. л. виникла в кін. 11 — на поч. 12 ст. на Пд. Франції в Провансі (поезія трубадурів; в серед. 12 ст. з'явився рицарський роман.). Філос. основою К. л. була концепція гармонійного співвідношення людини і всесвіту (мікро- та макрокосму). Основні поняття К. л. — честь, мужність, вірність, любов, життя, смерть тощо. У 12 — 13 ст. під час хрестових походів К. л. поширилася на Пн. Франції (поезія труверів), у Німеччині (поезія мінезингерів), в Італії (новелістика), а також в Іспанії, Португалії, Англії, Данії, Візантії, Чехії, Болгарії та ін. країнах. На поч. 15 ст. К. л. помітно занепадає, її осн. жанри, зокрема рицарський роман, пародіюються ("Несамовитий Орландо" Л. Аріосто, "Дон Кіхот" М. Сервантеса тощо). Знайомство укр. л-ри з К. л. відбувалося спочатку через візантійсько-південнослов'ян. (II пол. 13 — поч. 17 ст.), а потім західноєвроп. (кін. 16 — перша пол. 18 ст.) посередництво шляхом перекладів та переробок куртуазно-рицарських інтерпретацій оповідей про Александра Македонського (див. "Александрія"), Троянську війну, романів про Трістана, Бово (Бову-королевича) та Аттілу (Познанський збірник, 1580), а також повістей про Петра Золоті Ключі, кесаря Оттона, графиню Альтдорфську. Популярні сюжети К. л. розробляли в поемах І. Франко ("Бідний Генріх") та Леся Українка ("Ізольда Білорука"). М. Рильський переклав "Роман про Трістана та Ізольду" Ж. Бедьє (1928). Мотиви К. л. творчо осмислюються в поезіях Л. Костенко ("Чи й справді необхідно", "Апологія лицарства") та О. Пахльовської (вірші з циклів "Між мороком і сонцем", "Лицарські балади"). К. л. вивчали О. Веселовський ("Жінки та старовинні теорії кохання", 1862), М. Дашкевич ("З історії середньовічного романтизму. Сказання про св. Грааль", 1876; "Романтика круглого столу в літературах і житті Заходу", 1890; "Провансальське знатне товариство і трубадурки", 1894), І. Созонович ("Візантійська романтична поезія", 1891), С. Соловйов ("Провансальська поезія", 1896) тощо. На окр. аспектах вивчення К. л. зупинився І. Франко у праці "Данте Алігіері. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії" (1913) та у передмові до поеми "Бідний Генріх" (1914).

■ Літ.: Франко І. Бідний Генріх. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 4. К., 1976; Франко І. Данте Алігіері. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 12. К., 1978; Деркач Б. А. Перекладна українська повість XVII — XVIII століть. К., 1960; Троянские сказання. Средневековые рыцарские романы о Троянской войне по русским рукописям XVI — XVII веков. Л., 1972; Мелетинский Е. М. Средневековый роман. Происхождение и классические формы. М., 1983; Пахльовська О. Золота мушля середньовіччя. "Всесвіт", 1984, № 7.

І. П. Бетко.