латиська мова

лати́ська мова

• латиська мова

- мова латишів, які живуть у Латвії (асн. населення) та за кордоном. Належить до балт. групи індоєвроп. сім'ї мов. У Латвії Л. м. розмовляє понад 1,4 млн. чол. (1989, перепис). Розрізняють такі діалекти: середньолатиський (він став основою сучас. літ. мови), верхньолатис. та лівський. У Л. м. відносно добре зберігся індоєвроп. вокалізм, є довгі й короткі голосні дифтонги. Є відомості, що в 1525 була видана перша книжка латиською мовою. Серед перших писемних пам'яток Л. м. — католицький катехізис 1585. У 1638 вийшов нім.-латиський словник проф. теології Тартуського ун-ту Г. Манцела. Нім. священик Г. Реехаузен створив граматику Л. м. (1610, опубл. 1644). З 2-ї пол. 19 ст. твориться літ. Л. м. Активну роль у цьому відіграли "молодолатиші", зокрема поет Ю. Алунан (1832 — 64), письменник А. Кронвальд (1837 — 75) та ін. Латис. мовознавці К. Мюленбах та Я. Ендзелін створили латис.-нім. словник у 4 томах (1923 — 32). Я. Ендзелін узагальнив дослідження з Л. м. у кн. "Граматика латиської мови" (1951). Писемність — на основі латинського алфавіту. Л. м. створена і розвивається латиська література. Зв'язки між лінгвістами України та Латвії започатковані Я. Ендзеліним (1911 — 20 працював у Харків. ун-ті), продовжені Л. Булаховським, у наш час — А. Непокупним.

■ Літ.: Эндзелин Я. Славяно-балтийские этюды. Х., 1911; Эндзелин Я. М. Древнейшие славяно-балтийские языковые связи. "Труды Института языка и литературы АН Латвийской ССР", 1953, т. 2; Непокупний А. П. Балтійські родичі слов'ян. К., 1979; Общая лексика германских и балто-славянских языков. К., 1989.

А. Я. Блінкена.