ліричні пісні

ліри́чні пісні

• ліричні пісні

- вид народнопоетичної творчості, який об'єднує різні змістом і жанрами групи пісень, де переважає почуттєве, особистісне сприйняття світу. Це пісні про кохання, сімейно-побутові та більшість соціально-побутових (козацькі, стрілецькі й рекрутські, бурлацькі й чумацькі, наймитські й заробітчанські). Вони, як правило, невеликі, часто викладені у формі монолога або розповіді про третю особу. До найтиповіших вира зових засобів Л. п. належать поетичні паралелізми, здрібнілі форми іменників, дієприслівників, прикметників, зачини з вигуку "ой", рефрени "гей", "ей" ("Ой вишенька, черешенька у саду, гей, породила мене мати на біду"); звертання до природи, до коханої людини; нерідкі імперативні звертання, що мають характер заклинань ("Ой попливи, вутко, до ненечки хутко, нехай мене відвідає, на серденьку нудно"); градації поет. тропів ("Вже сонце низенько, вже вечір близенько, прийди, прилини, моє серденько"). Виразності нар. Л. п. сприяє мелодія, здебільшого розспівна. Поет. тропи та муз. інтонації, вироблені у Л. п., загалом притаманні всьому укр. фольклору, ритміка та мелодична структура дуже багаті. У них переважає чотиривірш з різноманітною силабічною будовою та строфікою, що формуються під впливом специфічних рис виконавства — сольного чи хорового. До Л. п. зверталися у своїй творчості Т. Шевченко, М. Рильський, М. Стельмах, П. Тичина, Д. Павличко, Л. Костенко, М. Сингаївський, багато ін. укр. поетів, композитори М. Лисенко, К. Стеценко, М. Леонтович, Л. Ревуцький, П. Майборода та ін.   ■ Літ.: Колесса Ф. Ритміка українських, народних пісень. Львів, 1907; Народні пісні на слова Тараса Шевченка. К., 1961; Комаринець Т. Шевченко і народна пісня. К., 1963; Кінько А. М. Ліричні пісні. В кн.: Українська народна поетична творчість. К., 1965; Нудьга Г. А. Слово і пісня. К., 1985.С. Й. Грица.