ліро-епос
лі́ро-епос
• ліро-епос
- поетичні й прозові худож. твори, в яких органічно поєднані принципи епічного зображення з лірйч. вираженням. Ліричності набуває кожен поет. розповідний твір завдяки емоц. експресії, що виражає ставлення автора до зображеного. У межах Л.-е. за характером взаємодії епічного та ліричного начала вирізняються два жанрові різновиди — епіко-розповідні та лірико-розповідні твори. Епіко-розповідним властива прозаїчна орієнтація: розвинена фабула, конкретність і пластична зображальність деталей, індивідуалізація характерів, значний обсяг тексту, епічна тональність, перевага розповіді над дією (поеми "Панські жарти" І. Франка, "Анна Снєгіна" С. Єсеніна, "Марина" М. Рильського). До цього ряду належать також віршована повість (на відміну від поеми, що поетизує свій предмет, вона малює долю звичайної людини в її буденності), віршована казка, гумореска, байка.
Лірико-розповідним творам притаманна ліричність як принцип поетичної структури: позафабульні ліричні відступи можуть заповнювати подійні проміжки зверненими до читача чи персонажа повідомленнями, застереженнями, передбаченнями, ліричним коментарем, демонструванням "механізму розповіді" тощо. Ліричній манері викладу властиві ліричні запитання й вигуки, описи, повтори. Епічна фабула ліризується, втрачаючи конкретність і деталізованість, набуваючи узагальненості, підпорядковуючись насамперед рухові авторського переживання, втіленого в образній асоціативності, емоційних зіставленнях і контрастах інтонаційних тем навколо персонажів, у ліричних повторах, обрамленні сюжету тощо. Такими, зокрема, є балади — від фольклорної до літературної (Л. Боровиковського, М. Костомарова, А. Метлинського, Т. Шевченка, Ю. Федьковича, Лесі Українки, І. Франка, М. Чернявського, М. Вороного, В. Бобинського, В. Сосюри, М. Бажана, А. Малишка, Д. Павличка, І. Драча); поеми — романтична, т. з. байронічна ("Кавказький бранець" і "Бахчисарайський фонтан" О. Пушкіна), істор. та соціально-побутова ("Гайдамаки", "Сова", "Княжна", "Варнак", "Москалева криниця" Т. Шевченка, "Мойсей" та "Іван Вишенський" І. Франка, "Мандрівка в молодість" М. Рильського, "Прометей" А. Малишка, "Політ крізь бурю" та "Нічні роздуми старого майстра" М. Бажана); вірш. роман "Маруся Чурай" і поема-балада "Скіфська одіссея" Л. Костенко та ін. Прозовий Л.-е. — це лірична проза (див. у ст. Проза).
■ Літ.: Нудьга Г. А. Українська балада (З теорії та історії жанру). К., 1970; Поспелов Г. Н. Лирика. Среди литературных родов. М., 1976; Бондар М. П. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. К., 1986; Мазепа Н. Р. Развитие современной советской поэмы. К., 1986.
В. Л. Смілянська.