мелічна поезія

мелі́чна поезія

• мелічна поезія

, меліка (від грец. μελος — пісня) — грец.ка пісенна поезія 7 — 5 ст. до н. е. Як правило, виконувалася під акомпанемент муз. інструмента; іноді супроводжувалася й танцями. Розрізняють М. п. одноголосну (в ній відображено соціально-політ. відносини й особисті почуття) і хорову (мала переважно культовий характер — славила богів, видатних героїв, переможців спорт, змагань тощо). М. п. відбила в собі ряд форм нар. творчості: епіталами, гіменеї (весільні пісні), френи (заплачки), просодії (пісні в урочистих процесіях), гімни та ін. Більшість зразків втрачено. Визначні майстри М. п. — Піндар, Івік, Алкей, Сапфо, Анакреонт, Аріон, Алкман, Стесихор, Симонід Кеоський.

М. М. Сулима.