мемуари

мемуа́ри

• мемуари

(франц. mémoires — спогади)

- твір, у якому автор розповідає про реальні події минулого, учасником чи свідком яких він був, про людей, з якими зустрічався. За формою викладу, хронікальністю й фактографічністю М. наближаються до щоденника, за характером матеріалу, його достовірністю й відсутністю вимислу — до істор. прози, наук. біографії, докум.-істор. нарису. Та на відміну від історика чи дослідника-біографа мемуарист послуговується переважно власними спогадами і враженнями. Отже, суттєвими рисами М. поряд з документалізмом, ретроспективністю є суб'єктивність підходу до зображення істор. подій і людей. Залежно від творчих завдань у М. на передній план виступають то істор., то автобіогр. начала. Близькі до М. деякі твори античності ("Анабасис Кіра" Ксенофонта, 401 до н. е.; "Записки про галльську війну" Ю. Цезаря, 52 — 51 до н. е.). М. у сучас. розумінні з'явилися в епоху Відродження, коли почалося морально-етич. осмислення цінності людської особистості. Видатними здобутками світової мемуаристики є "Поезія і правда" Й. В. Гете, "Мемуари" Сен-Сімона, "Сповідь" Ж. Ж. Руссо, "Минуле і думи" О. Герцена, "Історія мого сучасника" В. Короленка та ін.

З-поміж численних М. кін. 16 — поч. 17 ст., пов'язаних з Україною і написаних переважно укр., польс. та лат. мовами, виділяються щоденникові записи, нотатки й нариси М. Литвина, Б. де Віженера, Е. Лясоти, Я. Собеського. В їхніх творах, а також в "Описі України..." Г. Л. де Боплана поряд з певними тенденційними твердженнями містяться різні відомості з історії, географії, культури України, показано побут, звичаї та обряди укр. народу, боротьбу запорізького козацтва проти іноз. поневолювачів. М. 2-ї пол. 17 ст. розповідають про складне громад.-політ. й екон. становище України, культуру й побут різних верств суспільства — "Подорож антіохійського патріарха Макарія" Павла Халебського (записи 1654 та 1656 pp.), "Хроніка" Ф. Саковича (1672). Цінною пам'яткою укр. мемуарної л-ри є "Странствования Василья Григоровича-Барского по святым местам Востока с 1725 по 1747 г.". Важливими творами мемуар.-істор. прози є козацькі літописи: "Літопис Самовидця", "ДЂйствія презЂльной... брани Богдана Хмелницкого..." Григорія Грабянки (1710), "Сказаніє о войнЂ козацкой з поляками..." Самійла Величка (1720). Колоритними подробицями з життя козаків, епізодами зруйнування цар. військами Запорізької Січі сповнена розповідь очевидця "Устное повествование бывшего запорожца... Коржа" (вид. 1842). Козацькі літописи і спогади справили помітний вплив на укр. л-ру та історіографію 19 — поч. 20 ст., зокрема на творчість Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша, М. Старицького, І. Нечуя-Левицького, Д. Яворницького. В М. 19 ст. містяться розповіді про сел. повстання в Правобережній Україні (Ф. Бродович, В. Кребс, Р. Рильський), рух декабристів (І. Горбачевський, М. Лорер, А. Розен), історію Кирило-Мефодіївського братства (М. Костомаров, П. Куліш, Ганна Барвінок, О. Петров). Описи побуту та звичаїв дворянства, польс. шляхти й укр. поміщиків становлять основу мемуарів Л. Сапєги, М. Чайковського, П. Селецького, П. Свиньїна. Укр. мемуаристика 19 ст. відбиває події літ.мист. життя, постаті письменників, акторів, художників — щоденникові записи та дорожні нотатки, записки І. Вернета про Г. Сковороду; записки й начерки І. Срезневського (1838), В. Пассека (1841), М. Щепкіна (1830) про І. Котляревського, записки "Пережите й перестраждане" Я. Головацького (1885), присвячені діячам "Руської трійці". Провідною темою М. після 1861 стає життя і творчість Т. Шевченка та його доба. Зі спогадами про поета виступили Я. Полонський, М. Костомаров, К. Юнге, М. Новицький, Л. Жемчужников, І. Тургенєв, брати М., О., Ф. Лазаревські та ін.; їхні М. увійшли до збірок "Спогади про Шевченка" (1958) та "Спогади про Тараса Шевченка" (1982). Громад.політ. життя України 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. становить осн. зміст мемуарних нотаток "Австроугорські спомини" М. Драгоманова (1892), "Спомини з мого життя" Олександра Барвінського (ч. 1 — 2; 1912 — 13), "Передуманное и пережитое" Х. Д. Алчевської (1912), "Мої спомини. 1861 — 1915" С. Русової (зб. "За сто літ", 1928, кн. 2, 3), "З темряви минулого (1881 — 1891 роки на Волині)" В. Чаговця (там же, 1930, кн. 6), "З минулого-пережитого. 1870 — 1888" М. Білинського (зб. "Україна", 1928, кн. 2), "З останніх десятиліть життя Івана Франка. 1896 — 1916. Спогади і причинки" М. Мочульського ("За сто літ", 1928, кн.. 3). На поч. 20 ст. виникає жанр автобіогр. записок ("Спогади слідчого" Д. Марковича, "Записки лікаря" М. Левицького). Укр. мемуарна л-ра 1-ї пол. 20 ст. велику увагу приділяє постаті І. Франка та його добі (багато з цих творів пізніше включено до збірників "І. Франко у спогадах сучасників", 1972, і "Спогади про І. Франка", 1981), історії становлення і розвитку укр. нац. театру — "Мої театральні згадки" М. Садовського (1928), "Шляхами життя" П. Саксаганського (1930), "Минуле українського театру" І. Мар'яненка (1953), "Мої стежки і зустрічі" С. Тобілевич (1957). Окр. книгами вийшли спогади: про Лесю Українку, М. Коцюбинського, О. Кобилянську, П. Грабовського, В. Стефаника. У 20-х pp. чимало М. присвячено нац.-визв. руху в Україні. Значна частина їх видана за кордоном: "Галичина в рр. 1918 — 1920" М. Лозинського (1922), "Чорні рядки" А. Чайковського (1930), "Спогади" Н. Махна (т. 1, 1929; т. 2 — 3, 1936 — 37). Великий факт. матеріал ліг в основу "Споминів" М. Грушевського (записи 1918 — 22, опубл. 1988 — 89), "Щоденника" В. Винниченка.

Ряд творів тогочас. укр. мемуаристики близькі за жанром до ліричних мініатюр, начерків, замальовок, автобіогр. оповідань і повістей тощо: "З літ дитинства" А. Заливчого (1919), "Трагедія Першого травня" (1923), "В бур'янах" (1925) Мирослава Ірчана, "З минулого" В. Сосюри (1926), твори В. Поліщука, Остапа Вишні. Активізація мемуар. творчості спостеріг. після 2-ї світ. війни: спогади партизанів, письменників-фронтовиків — С. Ковпака, П. Вершигори, П. Воронька, А. Шияна, М. Шеремета, І. Багмута, П. Автомонова. Багато творів з'являється в 60 — 70-х pp. Публікуються спогади про О. Довженка, П. Тичину, М. Рильського, Остапа Вишню, А. Малишка, В. Сосюру, Ю. Яновського, Я. Галана. З М. виступили Є. Кротевич ("Київські зустрічі", 1963), Петро Панч ("На Калиновім мості", 1965), М. Рудницький ("Письменники зблизька", кн. 1, 1958; кн. 2, 1959; кн. 3, 1964; "Непередбачені зустрічі", 1969), В. Минко ("Моя Минківка", 1962 — 70; "Червоний Парнас", 1972). Перша в укр. л-рі мемуарна тетралогія Ю. Смолича ("Розповіді про неспокій", 1968; "Розповідь про неспокій триває", 1969; "Я вибираю літературу", 1970; "Розповіді про неспокій немає кінця", 1972) подає панораму письменницького побуту 20 — 30-х pp., окреслює нові підходи до оцінки подій, фактів, процесів і людей того часу. Достовірна точність фактів літ. життя, влучність портретних характеристик письменників властива кн. "Роман пам'яті" Т. Масенка (1970). Мемуарні книги белетризованого типу видали Ю. Мартич, О. Ющенко, С. Крижанівський. Спробою переглянути усталені погляди на літ. процес і творчість окр. письменників та свою власну позначені "Думи і спогади" М. Бажана (1982). Розповіді про траг. сторінки в біографіях своїх сучасників продовжили мемуарні твори 80-х pp.: "Меморіал" С. Голованівського, "Від зорі до зорі" П. Дорошка, "Пам'яті пекучий біль" С. Жураховича. У періодиці 2-ї пол. 80-х — поч. 90-х pp. опубл. спогади Б. АнтоненкаДавидовича, О. Коржа, І. Сенченка, І. Іванова, Г. Снєгірьова, Г. Коваленко-Плужник, Л. Крушельницької, Н. Суровцевої та ін., в яких подані невідомі широкому загалу факти великодержавної політики етноциду щодо укр. інтелігенції, відтворено духовний світ невинних жертв тоталітарного режиму в СРСР. Живий інтерес викликала публікація "Третьої Роти" В. Сосюри (написана 1920 — 61, опубл. 1988), де події особистого життя автор розглянув у зв'язку з літ. обстановкою в Харкові, Києві, голодомором в Україні 1933, різними політ. кампаніями, спрямованими проти укр. мови й культури. Драма народу, укр. нац. культури й власного існування — осн. проблеми кн. "Сторінки щоденника" О. Довженка (1929 — 54, опубл. 1990). Картину розвитку укр. мемуаристики істотно доповнюють книги, що вийшли за кордоном: "Спогади про неокласиків" О. Бургардта (1947), "З піснею через світ" О. Кошиця, "П'ять по дванадцятій" У. Самчука (1954), "Безсмертні" (1963, упоряд. М. Орест), "Спогади" П. Григоренка (1984), "Розмови в дорозі до себе" І. Кошелівця (1985), "Зустрічі і прощання" Г. Костюка (1987), "Василь Стус у житті, творчості, спогадах і оцінках сучасників" (1987), "Від Зінькова до Мельборну" Д. Нитченка (1990), "Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку" А. Гака (М. Задеки) та ін.

■ Літ.: Материалы, относящиеся к истории Южной Руси, в. 1 — 2. К., 1890 — 96; Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). К., 1959; Костенко А. І. Шевченко в мемуарах. К., 1965; Гинзбург Л. О психологической прозе. Л., 1977; Смілянська В. Л. Біографічна Шевченкіана (1861 — 1981). К., 1984; Мережинська Г. Ю. Деякі підсумки вивчення мемуарно-біографічної прози. "Радянське літературознавство", 1986, № 10; Гаранин Л. Я. Мемуарный жанр советской литературы. Минск, 1986; Галич О. Очима і пером самовидця. "Вітчизна", 1990, № 7; Макаров А. "Українські мемуари". "Літературна Україна", 1992, 3 грудня; Січинський В. Чужинці про Україну. К., 1992; История советского общества в воспоминаниях современников. 1917 — 1957 гг. Аннотированный указатель мемуарной литературы, ч. 1 — 2. М., 1958 — 67; История дореволюционной России в дневниках и воспоминаниях. Аннотированный указатель книг и публикаций в журналах, т. 1 — 5. М., 1976 — 88; Советское общество в воспоминаниях и дневниках. Аннотированный библиографический указатель книг, публикаций в сборниках и журналах, т. 1 — 2. М., 1987 — 90.

В. О. Дорошенко.