1. Українська літературна енциклопедія

метафора

мета́фора

• метафора

(від грец. μεταφορά — перенесення)

- троп, заснований на перенесенні за подібністю ознак і властивостей одного предмета, явища на інший. В основі М. лежить здатність слова, при активізації різних граней його семантики, примножувати свою.номінативну функцію. Напр.: "Гашу над столом моїм Полум'я зблідлий листок...". (В. Свідзінський). Побутує тлумачення М. як скороченого порівняння (листок полум'я — полум'я, як листок), проте в М. обидва плани смислової структури виступають у злитті, а не в окремішності, якою характеризується порівняння. На цій принциповій різниці наголошував ще Митрофан Довгалевський. Давнім укр. поетикам притаманний той нормативний підхід до М., що бере початок в античності, а згодом утверджується в естетиці класицизму. Для укр. поет. традиції, особливо Т. Шевченка та його послідовників, характерна метафор. система, заснована на відносній стриманості й ощадливості тропів, закоріненості їх у фольклорі і нар. символіці, на реаліст. основі асоціацій, що не виключає яскраво експресивного інакомовлення: "І хліб насущний замісить Кровавим потом і сльозами" (Т. Шевченко). Романтична і символістська поетики, навпаки, тяжіли до посиленої метафоричності. В укр. поезії яскравою метафорикою позначені твори П. Тичини, М. Бажана, В. Мисика, Л. Первомайського, Д. Павличка, Л. Костенко, І. Драча, М. Вінграновського та ін. Вишуканість метафор. письма властива й поетам молодої генерації — І. Малковичу, В. Герасим'юку, І. Римаруку, Ю. Буряку, Ю. Андруховичу та ін. М. поетична (вживана і в прозовому творі) несе великий заряд суб'єктивного сприйняття й індивідуального світовідчування, власної системи цінностей митця. Своєрідність поет. світу письменника великою мірою зумовлена питомою вагою та характером метафорики. М. є істотною ознакою сучас. худож. мислення (М. кінематографічні, живописні тощо). Тому вивчення М. вийшло далеко за межі стилістики та поетики: вона стала предметом уваги семіотики, логіки й методології науки, теорії пізнання.

■ Літ.: Потебня А. А. Из записок по теории словесности. Х., 1905; Мейлах Б. С. Метафора как элемент художественной системы. В кн.: Мейлах Б. С. Вопросы литературы и эстетики. Л., 1958; Коцюбинська М. Х. Відтворення чи перетворення. "Радянське літературознавство", 1967, № 1; Соловей Е. С. "Метафора-прийом" і "метафора-відкриття". "Радянське літературознавство", 1970, № 1; Соловей Е. С. Нові дослідження про метафору. "Радянське літературознавство", 1973, № 2: Жоль К. К. Мысль. Слово. Метафора. К., 1984; Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи. К., 1986; Метафора в языке и тексте. М., 1988; Теория метафоры. М., 1991.

Е. С. Соловей.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метафора — мета́фора іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. метафора — (гр. metaphora — переміщення, віддалення) один із найпоширеніших тропів, що виникає в результаті вживання слова в переносному значенні за схожістю означуваного предмета з іншим. Метафора нагадує згорнене порівняння, компактна і образна: конвертики хат; глобус катусти (Л.Костенко). Словник стилістичних термінів
  3. метафора — [меитафора] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  4. метафора — -и, ж. Художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. метафора — Образка, див. алегорія, параболічний Словник чужослів Павло Штепа
  6. метафора — МЕТА́ФОРА, и, ж. Художній засіб, який полягає в переносному вживанні слова або вислову на основі подібності, а також слово або вислів, ужиті в такий спосіб. Словник української мови у 20 томах
  7. метафора — мета́фора (від грец. μεταφορά – переміщення, віддалення) зворот мови, троп; образний вислів поняття, будь-яке іносказання, алегорія; вживання образного виразу чи слова в переносному значенні. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. метафора — Один з осн. виразів емоційності, слово або словосполучення, яке розкриває сутність і особливості одного явища перенесенням на нього певних ознак і властивостей ін. (жар почуттів, синя одежа моря). Універсальний словник-енциклопедія
  9. метафора — Мета́фора, -ри; -фори, -фор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. метафора — МЕТА́ФОРА, и, ж. Художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб. Словник української мови в 11 томах