молодописемні мови

молодописе́мні мови

• молодописемні мови

мови народів, які порівняно недавно дістали писемність. Поняття виникло у зв'язку з т. з. мовним будівництвом у СРСР в 20 — 30-х pp., проведення якого завершилося створенням писемності для десятків раніше безписемних мов народів — киргизької, башк., абх. та ін. М. м. здійснювалося навчання в нац. школах, з'явилися худож., сусп.-політ., наук. та ін. л-ри, нац. театр, преса, запроваджено радіо- і телепередачі. Писемність для М. м. спочатку була створена на основі араб.ького письма і латинського алфавіту, а в 1936 — 41 переведена здебільшого на кириличну основу — рос. гражданський шрифт.

Протягом 20 ст. М. м. з'явилися також в Африці (мови бамбара, гереро, сомалі та ін.), Америці (мови навахо, отомі, масауа, пополокська, чиантекська та ін.), Океанії. Писемність М. м. за рубежем створена переважно на основі лат. алфавіту.

■ Літ.: Дешериев Ю. Д. Развитие младописьменных языков народов СССР. М., 1958; Білодід І. К. Розвиток мов соціалістичних націй СРСР. К., 1967; Исаев М. И. Языковое строительство в СССР (Процессы создания письменностей народов СССР). М., 1979.

О. С. Мельнинук.