народна етимологія

наро́дна етимоло́гія

• народна етимологія

(грец. έτυμολογία — справжнє, первісне значення слова)

- переосмислення мовцем (на відміну від наук. етимології) семантично незрозумілих йому (звичайно іншомовних) слів, частин слів та словосполучень, зближення їх із загальновідомими словами чи словосполученнями (переважно рідної мови) за значенням на основі зовн. звукової і структурно-грам. подібності. Напр., слова коклюш, вазелін, тротуар, пельмені у розмовно-просторічному мовленні етимологізуються як кашлюк, мазелін, плитуар, перемелі. Н. е. лежить в основі багатьох легенд гідронім. і топонім. циклу: (р. Чортомлик — чорт мликнув, Томаківка — то маківка, Лепетиха — ляпай тихо). У мові художньої літератури використовується як експресивно-стилістичний прийом для самохарактеристики персонажа, для створення гумор. ефекту і т. п.: "Тут уже всі розважились і почали одпускать на адресу німців зауваження. — Отож-бо вона й психічеська атака, що гавкають, як пси! — сказав Овчаренко" (О. Довженко); "Зсутулений француз затряс до Хоми ріденькою бородою, схвильовано забелькотів: — Же ву... Же ву... — Живу, кажеш? — Хаєцький приязно хляпнув його по плечу. — Живи на здоров'я, товаришу..." (О. Гончар); „Імажиністи" — від слова „і ми мажемо". „Реалісти" — це, як ви самі догадуєтесь, письменники, що скінчили реальну школу й не склали конкурсу до політехніки. Так реалістами й залишились..." (Остап Вишня).   ■ Літ.: Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства. Серія друга. В кн.: Булаховський Л. А. Вибрані праці, т. 1. К., 1975.В. А. Чабаненко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народна етимологія — Те саме, що й паронімічна атракція (парехезис). Полягає в тому, що у свідомості мовців слово пов’язується зі схожим фонетично до нього, але іншим за значенням: бульвар — гульвар, поліклініка — полуклініка; використовується як стилістичний засіб в іронічно-гумористичних, сатиричних текстах. Словник стилістичних термінів