1. Українська літературна енциклопедія

імажинізм

імажині́зм

• імажинізм

(від франц. image — образ)

- течія в рос. поезії кінця 10 — кінця 20-х pp. 20 ст. Назву запозичено в англ. імажистів (див. Імажизм). Представники І. — поети С. Єсенін, А. Марієнгоф, В. Шершеневич, І. Грузинов, Р. Івнєв, М. Ердман, О. Кусиков, М. Ройзман, художники Г. Якулов, Б. Ердман опублікували у воронезькому журн. "Сирена" (1919, № 4) та в газеті "Советская страна" (1919, 10 лютого) "Декларацію", в якій проголосили осн. принципом поетич. творчості самодостатність образу. Імажиністи по суті заперечували соціальну спрямованість худож. творчості, протиставляли мист-во дійсності, закликали до "звільнення" слова від змісту. Поетичний образ (метафору) І. ототожнював з тим, що О. Потебня називав "внутрішньою формою слова". В. Шершеневич, напр., називав свої твори "каталогом образів" і пропонував писати вірші так, щоб їх можна було читати і з початку, і з кінця, і з середини, щоб будь-який образ можна було переставити і т. д. Тому імажиністи широко використовували вільний вірш, коло тем обмежували суб'єктивними переживаннями одинокої особи та богемними мотивами. С. Єсеніна в І. приваблювала увага до образної форми миства. Проте він зазначав, що підхід імажиністів до мистецтва "занадто несерйозний". Восени 1924 С. Єсенін остаточно відійшов від і. Імажиністи організували вид-во "Имажинисты", друкувалися також у вид-ві "Чихи-Пихи", видавали журн. "Гостиница для путешествующих в прекрасном" (1922 — 1924; вийшло 4 номери), випустили кілька збірників "Имажинисты" (1921 — 26). 1927 група імажиністів розпалася. На Україні І. не мав організаційного оформлення, але окремі його принципи позначилися на ліриці 20 — 30-х pp., зокрема, В. Сосюри (збірки "Сьогодні", 1925; "Золоті шуліки", 1927), Б. І. Антонича (зб. "Перстені молодості", 1934) та ін.

■ Літ.: Львов-Рогачевский В. Л. Имажинизм и его образоносцы. Есенин, Кускков, Мариенгоф, Шершеневич. М., 1921; Литературные манифесты (От символизма к Октябрю). М., 1929; Неверлі М. Поет із серцем у руках. В кн.: Антонич Б.-І. Перстені молодості. Братіслава, 1966.

В. П. Іванисенко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імажинізм — імажині́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. імажинізм — -у, ч. Формалістичний напрям у мистецтві й літературі початку 20 ст., що характеризувався пошуками нових зображальних засобів у поезії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. імажинізм — імажині́зм (від франц. imaginer – уявляти, видумувати) літературна група, що існувала в Росії в перші післяжовтневі роки. І. надавав найбільшого значення у поезії штучним образам – метафорам, побудованим на певних суб’єктивних асоціаціях. Для програми І. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. імажинізм — Поетичний напрямок у рос. літературі 1919-24 (формально до 1927), який вийшов із футуризму; пов'язаний з англ. і америк. імажизмом; вважав образ основою поезії; 2 течії: міський та сільський; представники: С. Єсенін, А. Марієнгоф, В. Шершеневич. Універсальний словник-енциклопедія
  5. імажинізм — Імажині́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. імажинізм — ІМАЖИНІ́ЗМ, у, ч. Формалістичний напрям у мистецтві й літературі початку XX ст., що характеризується запереченням ідейності мистецтва та пошуками нових зображальних засобів у поезії, зокрема — створенням примхливих і не пов’язаних між собою словесних образів. Словник української мови в 11 томах