імажизм

імажи́зм

• імажизм

(англ. imagism, від франц. image — образ)

- модерніст. течія в амер. і англ. поезії 10-х pp. 20 ст. Виникла напередодні 1-ї світової війни і перестала існувати після її закінчення. Представники І. в США — Е. Паунд, Х. Дулітл, Дж. Г. Флетчер, Е. Лоуелл, в Англії — Т. С. Еліот, Ф. М. Флінт, Р. Олдінгтон, Д. Г. Лоренс та ін. Імажисти розглядали бурж. цивілізацію як ворожу людині і природі, виступали проти штампів, риторичності, багатослів'я у поезії. У програмних заявах поета й філософа Т. Е. Х'юма та поета Е. Паунда проголошувались доктрина максимально конкретного, "чистого образу", стислість вираження, відхід від традиц. пісенної форми поезії, заміна метра стильовим ритмом, нестрофічна форма, вільний вірш. За зразок бралися франц. символізм, давньогрец., япон. і кит. поезія, і. властиві вишукана форма, стилізація. Змальована крізь призму античних образів, дійсність у них далека від життя і сусп. проблем. !. сприяв збагаченню форм англ. вірша, хоч його експерименти були переважно формалістичними, що й спричинило розпад течії. 1914 Е. Паунд, випустивши антологію "Імажисти", перейшов до групи англ. футуристів. Керівництво І. перебрала Е. Лоуелл, яка випустила три альманахи "Поети імажисти" (1915, 1916, 1917). Суперечки про І., в яких у 20 — 30-х pp. узяли участь поети Америки і Англії, поклали початок новому етапові розвитку світової поезії

■ Літ.: Кашкин И. Творчество американских поэтов-имажистов. "Интернациональная литература", 1937, № 2; Зверев А. М. Модернизм в литературе США. Формирование, эволюция, кризис. М., 1979: Элитарные представлення об искусстве и современный мир. К., 1980.

Є. І. Нечепорук.