іпостаса

іпоста́са

• іпостаса

(грец. υπόστασις — підстановка, заміна) у віршуванні — заміна (як ритмічна модифікація) однієї стопи іншою в метричному або силабо-тонічному вірші. Так, про пропуск наголосу в силабо-тонічному ямбі (U — ) говорять як про І. ямба пірихієм (U U). Напр.:

"Затримавсь на передовій".

(А. Малишко. "Прометей").

Додатковий наголос у ямбічному рядку називають І. ямба спондеем:

"Дві тіні вийшли з-за кутка".

(М. Бажан, "Гонець").

Термін "іпостаса" увів у поетику В. Брюсов ("Основы стиховедения", 1924).

М. Л. Гаспаров.