історичні пісні
істори́чні пісні
• історичні пісні
- жанр фольклору; епічні й ліро-епічні пісні, в яких відбито картини історичної дійсності, зафіксовані в істор. джерелах, важливі події, діяльність істор. осіб, а також ставлення до них народу. Поняття "історичні пісні" не чітко окреслене. Іноді І. п. розглядають і ширше, відносячи до них твори, що розкривають життя народу, зображують імовірні події й явища, характерні для певної доби його історії. До І. п. включають і деякі соціально-побутові пісні, в яких так чи інакше виявляються ознаки певної істор. доби. Термін "історичні пісні" у вітчизн. фольклористиці почали вживати в 30-х pp. 19 ст. М. Гоголь та І. Срезневський. Найдавніша згадка про І. п. у сх. слов'ян належить до 13 ст. На Україні І. п. — один з осн. пісенних жанрів істор. епосу. Своєю поетикою, стилем І. п. сягають традицій епічної пісенності давнішого часу, а деякі виявляють зв'язки з колядками та ін. величальними піснями (див. Величання) попередніх епох. І. п. в осн. виникли й активно побутували в 15 — 1-й пол. 17 ст., в часи боротьби укр. народу проти феод.-кріпосницького гніту й іноз. поневолення. У багатьох творах цього періоду ["За річкою вогні горять", "Да йшли турки з татарами", "Зажурилась Україна, бо нічим прожити", "В Цариграді на риночку (Пісня про Байду)", "Ой вийду я на могилу (Пісня про Михая)" та ін.] йдеться про тур.-татар. напади на Україну та боротьбу проти них. В І. п. цього періоду широко відбито також сел.-козацькі повстання під керівництвом Я. Остряниці, І. Сулими, Павлюка та ін., а особливо визв. війну укр. народу 1648 — 54 під проводом Б. Хмельницького. У піснях того часу ("Чи не той то хміль", "Гей, не дивуйтесь, добрії люди", "Розлилися круті бережечки", "Ой з-за гори високої" та ін.) оспівуються герої цієї боротьби: Б. Хмельницький і його сподвижники М. Кривоніс, Д. Нечай, І. Богун та ін., стверджується ідея єднання з рос. народом, славиться Переяславська рада, на якій було проголошено возз'єднання України з Росією. Героїч. пафосу сповнені укр. 1. п. про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників і поміщицько-старшинського гніту в 2-й пол. 17 — на поч. 18 ст. ["Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче", "Ой як крикнув козак Сірко", "Годі, коню, в стайні спати (Пісня про Семена Палія)", "Ой не знав козак", "В славнім місті під Хотином" та ін.]. Яскраво відображено в укр. І. п. посилення феод.-кріпосницького й нац. гніту у 18 ст. і боротьбу нар. мас проти нього — пісні про нар. месниківопришків, про О. Довбуша (див. Опришківський фольклор), про Коліївщину, її героїв — М. Залізняка, І. Гонту, М. Швачку, І. Бондаренка та ін. (див. Гайдамацькі пісні); пісня "Задумали Базилевці" — про повстання у с. Турбаях на Полтавщині тощо. У багатьох І. п. пізнішого часу показано зародження бурж. відносин, кризу феод. системи, сел. повстання проти феод.-кріпосницького гніту ["За Сибіром сонце сходить (Пісня про Устима Кармалюка)", пісні про Мирона Штолу, Лук'яна Кобилицю, пісня про розправу над паном Селівановичем та ін.], капіталістичний і поміщицький гніт у пореформений період, революц. боротьбу пролетаріату й селянства за доби капіталізму. В часи піднесення визв. руху І. п. — з погляду образної системи й тематичних особливостей — часто змикаються з революційними піснями робітн. класу, переосмислюються, оновлюються, збагачуються новими ідеями й мотивами. І. п. в яскравих образах зафіксували характерні, найвидатніші події істор. життя народу. Сповнені глибоких патріотич. почуттів, високих принципів нар. моралі, сусп. ідеалів трудівника, вони є цінним джерелом для пізнання життя народу, важливим виховним чинником.
Для збирання й публікації українських І. п. багато зробили М. Максимович (збірники "Малоросійські пісні", 1827, та "Українські народні пісні", 1834), П. Лукашевич (зб. "Малоросійські і червоноруські народні думи та пісні", 1836), В. Антонович і М. Драгоманов (зб. "Історичні пісні малоруського народу", т. 1 — 2, 1874 — 75, та ін.), Я. Новицький (зб. "Малоруські пісні, переважно історичні...", 1894, та ін.), Д. Яворницький (зб. "Малоросійські народні пісні...", 1906, тощо) та ін. Найповнішим виданням за рад. часу є зб. "Історичні пісні" (1961). Укр. І. п. присвячено праці М. Костомарова ("Про історичне значення південноруської народної пісенної творчості", 1872; "Історична поезія та нові її матеріали", 1874, тощо), І. Франка ("Студії над українськими народними піснями", 1907 — 13) та ін. Образи, ідеї, мотиви укр. І. п. широко використано в л-рі (Т. Шевченко, К. Рилєєв, Марко Вовчок, М. Старицький, Ю. Федькович, М. Рильський, Іван Ле, А. Малишко, В. Кучер, Д. Павличко, Л. Костенко, І. Драч, С. Пушик, Ю. Мушкетик та ін.), образотворчому мист-ві, кіно. Див. також Козацькі пісні.
♦ Вид.: Історичні пісні. К., 1961; Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського. К., 1974.
■ Літ.: Українська народна поетична творчість, т. 1. К., 1958; Франко ї. Студії над українськими народними піснями. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 43. К., 1986; Пилинський Я. М. До питання про жанр історичної пісні. "Слов'янське літературознавство і фольклористика", 1986, в. 15.
І. П. Березовський.