історіографія

історіогра́фія

• історіографія

(від грец. ίστορία — розповідь про минуле і γράφω — пишу)

літературна:

1) Допоміжна літературознавча дисципліна, що вивчає історію розвитку і нагромадження знань з історії і теорії л-ри та літ. критики, а також відповідні літ. джерела, присвячені творчості окремих письменників і літературознавців.

2) Сукупність літературознавчих досліджень, що стосуються певного періоду, літ.-художнього напряму, якої-небудь важливої проблеми, творчості конкретного письменника, видатного твору л-ри. В антич., візант., давній укр. і рос. л-рах на розвиток певних літ. жанрів, зокрема істор. прози, впливала І. історична. Вершиною антич. І. є "Історія" ("Історія Пелопоннеської війни") Фукідіда (бл. 460 — 400 до н. е.). Видатним письменником-історіографом був Катон Старший (234 — 149 до н. е.). Ксенофонт (бл. 430 — 355 до н. е.) вперше в грец. І. створив літ. портрет ("Спогади про Сократа"). Популярними жанрами давньої І. були місцеві хроніки, описи подорожей. У дореволюц. період літературна І. тлумачилась переважно як історія л-ри. В рад. час, на новому етапі розвитку літературознавства, з'явилася І. літературознавча, яка розширила свої функції за межі історії л-ри — до теорії л-ри і літ. критики. В історіогр. працях розкривається стан вивчення важливих проблем розвитку л-ри, творчості окремих письменників (пушкінознавство, шевченкознавство, франкознавство, тичинознавство), певних літ.-художніх напрямів (І. реалізму, романтизму тощо). Спираючись на археографію, архівознавство, джерелознавство, бібліографію літературну, бібліотекознавство, І. відіграє констатуючу роль в літературознавстві. Питання І. висвітлювались у працях з історії укр. л-ри О. Бодянського, І. Срезневського, М. Максимовича, М. Костомарова, І. Вагилевича, П. Куліша, О. Пипіна, М. Драгоманова, М. Дашкевича, П. Житецького, О. Огоновського, М. Грушевського, М. Петрова, М. Сумцова, а найбільше — в дослідженнях І. Франка. У розвиток рад. літературної І. значний внесок зробили О. Білецький, О. Дорошкевич, М. Зеров, А. Шамрай, А. Музичка, М. Возняк, В. Щурат, С. Маслов, П. Филипович, І. Айзеншток, М. Гудзій, П. Попов, Є. Шабліовський, Є. Кирилкж.

■ Літ.: Берков П. Н. Введение в технику литературоведческого исследования. Л., 1955; Білецький О. І. Літературознавство і критика за 40 років Радянської України. В кн.: Білецький О. Зібрання праць, т. 3. К., 1966; Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). К., 1959; Українське радянське літературознавство за 50 років. К., 1968; Шевченкознавство. Підсумки й проблеми. К., 1975.

С. А. Гальченко.