історіографія

ІСТОРІОГРА́ФІЯ, ї, ж.

1. Наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела.

Історіографія.. розвивається під впливом інтернаціональних шкіл і метод (Фр., XVI, 1955, 385);

Одним з важливих завдань радянської історіографії є висвітлення історії Запорізької Січі (Розв. науки в УРСР.., 1957, 45).

2. Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія.

Історіографія «Слова о полку Ігоревім».

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

історіографія — історіогра́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
історіографія — • історіографія (від грец. ίστορία — розповідь про минуле і γράφω — пишу) літературна: 1) Допоміжна літературознавча дисципліна, що вивчає історію розвитку і нагромадження знань з історії і теорії л-ри та літ. критики, а також відповідні літ. Українська літературна енциклопедія
історіографія — -ї, ж. 1》 Наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела. 2》 Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія. Великий тлумачний словник сучасної мови
історіографія — історіогра́фія (від історія і ...графія) 1. Історія історичної науки в цілому, а також сукупність досліджень, присвячених певній темі чи історичній епосі, або сукупність історичних праць, яким властива внутрішня єдність. 2. Наукова дисципліна, яка вивчає історію історичної науки. Словник іншомовних слів Мельничука
історіографія — Опис історичного минулого, історична письмова розповідь; сукупність історичних праць, що стосуються певного періоду історії, регіону або проблеми; історія і., що сягає початків письма (Єгипет, Месопотамія, Китай), займається напрямками, історичними школами. Універсальний словник-енциклопедія
історіографія — Історіогра́фія, -фії, -фією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)