історія

ІСТО́РІЯ, ї, жін.

1. тільки одн. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя.

Історію творять тепер самостійно мільйони і десятки мільйонів людей (Ленін, 27, 1951, 133);

Історія летить невпинним маховим колесом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 69);

Соціалізм неминуче восторжествує в цілому світі. До його повної перемоги веде закономірний поступальний розвиток історії (Радянська Україна, 24.XI 1960, 1).

♦ Колесо історії повертати назад (зупиняти і т. ін.) див. колесо.

2. тільки одн., чого. Процес розвитку, зміна чого-небудь; події в процесі життя народу, його певної частини тощо.

Тяжко, тяжко мені стало, Так, мов я читаю Історію України (Тарас Шевченко, I, 1951, 249);

Оце маю Вам подати одну сторінку з історії переселення на Сибір, може цікаво, то надрукуєте (Леся Українка, V, 1956, 69);

— Ось місце те, зв’язане з історією усієї Гуцульщини, Довбуша! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 408);

Він ходить і ходить по кімнаті, .. увесь поринає в задавнену ворожнечу між людьми і паном, в історію села (Михайло Стельмах, I, 1962, 352).

▲ Історія хвороби — медичний документ про стан здоров’я хворого, який заповнює лікар від початку лікування до його закінчення.

В кожному кабінеті, а їх було три, сиділи лікарі — приймали хворих. На кожного писалася історія хвороби (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 50).

3. тільки одн. Сукупність фактів і подій, які належать до минулого.

Я брав навмисне «об’єктивні» теми, ніби з історії, або з чужого мені соціального осередку (Леся Українка, III, 1952, 690);

— Розмовляв з найстарішими людьми села, які вже між небом і землею ходять. Надзвичайно самобутні є типи. А скільки життя, живої історії збереглося в їхній пам’яті! (Михайло Стельмах, I, 1962, 275).

♦ Входити (увійти) в історію див. входити;

Відійти в історію — перестати існувати; зникнути.

4. тільки одн. Наука про загальний розвиток того чи іншого народу, країни або всього суспільства.

Я був учителем вищої початкової школи.. Викладав фізику, природознавство, географію, історію, гімнастику (Олександр Довженко, I, 1958, 14).

5. тільки одн. Наука, що вивчає хід розвитку, послідовні зміни якої-небудь галузі природи, культури, знання.

Найбільше діалектологія пов’язана з курсом історії мови (Нариси з діалектології української мови, 1955, 5);

Історія літератури.

6. Оповідання, розповідь про кого-, що-небудь.

А вже історій різних цікавих знає Марія Іванівна — годі й казати (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 532);

Цікаві історії нам Вася теплими вечорами розповідав (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 29).

7. розм. Подія, пригода, випадок і т. ін.

Після якоїсь гучної.. історії Якима.. випровадили з університету (Нечуй-Левицький, I, 1956, 182);

Всім [співробітникам] була звісна трагікомічна історія, як заграничний політик прийшов до наступника престолу (Іван Франко, IV, 1950, 38);

Зіньку дуже вразила історія біля купальні. Якщо Прохор зважився на такий вчинок, значить, ..не любить він її (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 156);

// Події, факти тощо, пов’язані з ким-, чим-небудь.

Все село знало цю історію з Одаркою Мамотівною, як Васюта закохався в неї, а вона його водила-водила та й пішла в Чорновус за багатиря (Борис Грінченко, II, 1963, 349);

Давлячись словами і захлинаючись від обурення, парубок розповідає історію діда Дуная (Михайло Стельмах, I, 1962, 438).

♦ Вічна (звичайна, відвічна, стара) історія — про те, що повторюється; те саме.

Знову вийшла стара історія: вважався на одному факультеті, а лекції слухав на іншому (Олександр Довженко, I, 1958, 21);

Історія з географією, жарт. — несподіване ускладнення, несподівана неприємність.