1. Фразеологічний словник української мови

історія

відійти́ / відхо́дити в мину́ле (в істо́рію). Безповоротно минути, пройти, зникнути. “Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять...” Співав тоді оцієї молодий парубок-наймит, і в минуле одійшли ті прокляті роки (О. Донченко); // Забутися. Все, що снилось — говорилось, Не відходило в минуле... (М. Рильський); // Перестати вживатися, використовуватися. Відійшли в минуле постоли, полотняні штани, виткані з семірки (І. Цюпа).

вли́пнути в істо́рію (в ха́ле́пу). Стати, виявитися причетним до якоїсь неприємної справи. Язик мій заплітався, я нічого не міг до ладу пояснити їй і вже сердився сам на себе, що взагалі влип у цю історію (Є. Гуцало); — Невже вас батько не навчив, як треба жити в світі? Влипли по самі вуха в цю халепу, то хто ж має вас задарма тягнути звідти? (М. Стельмах).

впи́сувати / вписа́ти в істо́рію золоти́ми лі́терами. Увічнювати. Золотими літерами вписують в історію Коліївщину — велике народно-визвольне повстання селян Правобережної України проти польсько-шляхетського гніту (З журналу). впи́саний в істо́рію золоти́ми лі́терами. — Пам’ятай, батьку, що наші імена вже вписані в історію золотими літерами (О. Довженко). впи́суватися в істо́рію золоти́ми лі́терами, пас. Національні герої та народні месники України в наше духовне життя входили спочатку через фольклор, потім через художню літературу, і вже тільки після цього їхні імена вписувалися золотими літерами в історію (З газети).

поверну́лося ко́лесо істо́рії, книжн. Сталися зміни в чому-небудь. (Назар Петрович:) Що зробиш? Повернулося колесо історії. Так що тобі, хлопче, мабуть, доведеться схопити гарбуза. (Сергій:) Хай так. Я хочу почути це від неї самої (Л. Дмитерко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. історія — (процес змін) розгортання подій, розвиток, перебіг <н. хвороби>; (людства) опис розвитку; (вчорашній день) минуле, минувшина; (розповідь) оповідь, оповідання, повість, р. оповідка, жм. побрехенька; (життєва) пригода, приключка, випадок, епізод... Словник синонімів Караванського
  2. історія — див. пригода Словник синонімів Вусика
  3. історія — Літопис, дієпис, гісторія, див. хроніка Словник чужослів Павло Штепа
  4. історія — рос. история 1. Всякий прогрес розвитку в природі й суспільстві. 2. Наука, що вивчає в хронологічній послідовності хід розвитку людського суспільства та його закономірності. Eкономічна енциклопедія
  5. історія — істо́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. історія — -ї, ж. 1》 тільки одн. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя. 2》 тільки одн., чого. Процес розвитку, зміна чого-небудь; події в процесі життя народу, його певної частини тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. історія — істо́рія (від грец. ίστορία – оповідь про минулі події, дослідження, знання) 1. Всякий процес розвитку в природі й суспільстві. 2. Наука, що вивчає в хронологічній послідовності хід розвитку людського суспільства та його закономірності. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. історія — Процес розвитку суспільства або природи в минулому; наука про історичні події; як наукова дисципліна займається встановленням і поясненням подій, суспільних і культурних явищ; має свій обсяг, методологію і практику... Універсальний словник-енциклопедія
  9. історія — ІСТОРІЯ (від грецьк. ιστορία — дослідження, оповідь про минуле, пізнане) — 1) Реальний процес розвитку суспільства в цілому, його різновидів, окремих цивілізацій, етносів, країн, а також форм, сфер, явищ та інших виявів життєдіяльності суспільства. Філософський енциклопедичний словник
  10. історія — ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Словник синонімів української мови
  11. історія — Істо́рія, -рії, -рією; -рії, -рій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. історія — ІСТО́РІЯ, ї, жін. 1. тільки одн. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя. Історію творять тепер самостійно мільйони і десятки мільйонів людей (Ленін, 27, 1951, 133)... Словник української мови в 11 томах
  13. історія — Істо́рія, -рії ж. Исторія. К. Гр. Кв. III. Шевч. 214. Словник української мови Грінченка