вертлюг
Вертлюг — swivel, shackle — *Drehzapfen; Wirbel — шарнірний пристрій для з’єднання частин механізмів, який дозволяє здійснювати їх відносні повороти. В., зокрема, запобігає обертанню прохідницької бадді під час підняття, підвішується між канатом та причіпним гаком. Деталь талевої системи, що з’єднує талеву систему з колоною труб, забезпечує можливість обертання колони труб, підвішеної на гаку, і прокачування через неї різних рідин під тиском. Застосовується також при кріпленні кінців комбайнового ланцюга, запобігаючи його обертанню.
Джерело:
Гірничий енциклопедичний словник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вертлюг — вертлю́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вертлюг — -а, ч. 1》 анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м'язи стегна. 2》 тех. Деталь, що з'єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі. 3》 Другий від основи членик ноги комахи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вертлюг — ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч. 1. анат. Горб, виступ у верхній частині стегнової кістки, який є місцем прикріплення м'язів, що повертають стегно. У недорозвинених телят значно зменшується площа центрів скостеніння великого вертлюга (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- вертлюг — ВЕРТЛЮ́Г (горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплені м'язи стегна), ВЕ́РТЕЛ. Словник синонімів української мови
- вертлюг — ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч. 1. анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м’язи стегна. 2. техн. Деталь, що з’єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі. Словник української мови в 11 томах
- вертлюг — Вертлюг, -га м. Неподвижный винтъ, на которомъ что нибудь вращается. см. верклюг. Словник української мови Грінченка