1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вертлюг

вертлю́г

-а, ч.

1》 анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м'язи стегна.

2》 тех. Деталь, що з'єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі.

3》 Другий від основи членик ноги комахи.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вертлюг — вертлю́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вертлюг — Вертлюг — swivel, shackle — *Drehzapfen; Wirbel — шарнірний пристрій для з’єднання частин механізмів, який дозволяє здійснювати їх відносні повороти. Гірничий енциклопедичний словник
  3. вертлюг — ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч. 1. анат. Горб, виступ у верхній частині стегнової кістки, який є місцем прикріплення м'язів, що повертають стегно. У недорозвинених телят значно зменшується площа центрів скостеніння великого вертлюга (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. вертлюг — ВЕРТЛЮ́Г (горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплені м'язи стегна), ВЕ́РТЕЛ. Словник синонімів української мови
  5. вертлюг — ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч. 1. анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м’язи стегна. 2. техн. Деталь, що з’єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі. Словник української мови в 11 томах
  6. вертлюг — Вертлюг, -га м. Неподвижный винтъ, на которомъ что нибудь вращается. см. верклюг. Словник української мови Грінченка