відновленість вугілля викопного

Восстановленность угля ископаемого — умовний термін для позначення генетичних типів вугілля: a genetic type – слабко (мало) відновленого і відновленого a reduced (r) and low-reduced (lr), які характеризуються різними властивостями вітриніту і вугілля з перевагою вітриніту (понад 75%), і що мають однакову ступінь вуглефікації. Вугілля кожного типу складає пласт, пачку або шар пласта. Відновлений тип знаходиться, як правило, у верхній частині пласта. Ця особливість вугілля встановлена у Донецькому басейні (В.В.Відавський, Харків, 1932, 1941) на прикладах дослідження властивостей ізометаморфних пар вугілля (пластів, розташованих поруч, з однієї свердловини або одного шахтного поля) однакового петрографічного складу, які суттєво відрізняються за властивостями. За присутністю в одному вугіллі тонкодисперсного піриту (відомої ознаки відновлювального стану середовища при діагенезі осадових порід) і відсутності піриту в інших їх визначили як відновлений і слабковідновлений типи. Вугілля слабковідновленого типу на відміну від відновленого характеризується більшим вмістом вуглецю і кисню, меншим – водню, азоту та сірки, меншою теплотворною здатністю і меншим виходом летких речовин, смоли коксування і напівкоксування, гіршим розчиненням в органічних розчинниках, більшою механічною міцністю і твердістю, більш високою відбивною здатністю та анізотропією відбивання світла для всіх мацералів групи вітриніту.

За петрографічними ознаками зовнішній вигляд вугілля слабковідновленого типу характерний чіткою шаруватістю, кутастим нерівним зламом з шорсткою поверхнею, високою міцністю та спаяністю тріщин, сірувато-чорним кольором. Вугілля відновленого типу мають монолітну структуру, плаский напівраковинний злам з гладкою поверхнею, відкриті тріщини, смолисто-чорний колір. Відомі ознаки вугілля слабковідновленого і відновленого типів визначаються під мікроскопом – колір вітриніту в прохідному та відбитому світлі, антрацитів – у відбитому поляризов. світлі в стані згасання і просвітлення; ступінь збереженості структури вітринізованих залишків рослинного матеріалу; присутність тонкодисперсного піриту і вміст в пробі вугілля мікролітотипів з тонкодисперсним піритом (використовується як показник типу за відновлюваністю, Г.П.Маценко, 1983). Характерна ознака типу за відновленістю – літолого-фаціальний склад порід покрівлі. В покрівлі вугільних пластів відновленого типу залягають породи з ознаками впливу моря, в т.ч. вапняки; в покрівлі вугілля слабковідновлюваного типу – породи річкових та озерних відкладів. У двовимірній класифікації вугілля та антрацитів виділено три типи: слабковідновлений, середньовідновлений і відновлений, позначені малими літерами алфавіту – а,б,в, або 5 типів з виділенням особливослабковідновленого типу – оа та високовідновленого – вв. Різні властивості вітриніту відновленого та слабковідновленого вугілля – це прояв їх різної хімічної структури.

Типи за відновленістю враховуються при компонуванні шихти (побічно за вмістом сірки), при виборі вугілля і антрацитів для непаливного використання (виробництва сульфовугілля, термоанатрацитів і т.ін.). Визначаються при геологорозвідувальних роботах як один з показників властивостей вугілля. Використовуються для прогнозу схильності до самозаймання та раптових викидів. Г.П.Маценко.