1. Гірничий енциклопедичний словник

горіння

Горение — burning — Brennen – складний фіз.-хім. процес на основі екзотермічних реакцій окиснення-відновлення, який характеризується значною швидкістю перебігу, виділенням великої кількості тепла і світла, масообміном з навколишнім середовищем. При Г., як правило, утворюється полум’я. Г. може початися спонтанно внаслідок самозаймання або бути ініційованим запалюванням. Стосовно до ВР розрізняють стаціонарне або нормальне Г. (постійна швидкість розповсюдження від часток см/с до сотень см/с) та нестаціонарне або вибухове (нестабільна швидкість до сотень м/с).

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горіння — горі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. горіння — -я, с. Дія і стан за знач. горіти 1), 2), 5), 8). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горіння — ГОРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8. Повітря потрібне для горіння палива в печах (з навч. літ.); Потріскуючи, спливала свічка, танула... Словник української мови у 20 томах
  4. горіння — Бурхлива хіміч. реакція, полягає у сполученні речовини з окислювачем, найчастіше киснем; супроводжується виділенням тепла (екзотермічна реакція) і часто полум'ям. Універсальний словник-енциклопедія
  5. горіння — ПРИ́СТРАСТЬ (сильне, нестримне у своєму вияві почуття), ПАЛ, ГОРІ́ННЯ, ЖАР, ЖАГА́, ВОГО́НЬ, ПОЖЕ́ЖА, КИПІ́ННЯ, ЗАГА́РА діал. Коли юрби всідали, стояв на дворі й на сходах лемент і ще тримався перші хвилини й у вагоні. А потім наставала тиша. Словник синонімів української мови
  6. горіння — Горі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. горіння — ГОРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8. Повітря потрібне для горіння палива в печах (Уроки.. хіміка, 1956, 15); Комуністична партія завжди вселяла в нас дух молодості, бадьорості й горіння (Вітч. Словник української мови в 11 томах
  8. горіння — Горіння, -ня с. Горѣніе. Словник української мови Грінченка