горіння

ГОРІ́ННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8.

Повітря потрібне для горіння палива в печах (з навч. літ.);

Потріскуючи, спливала свічка, танула... Чомусь йому здалось пророчим її горіння, і він дмухнув, аби не дати вогникові дійти кінця і згаснути в калюжці лою (Василь Шевчук);

Ми щасливі були у роботі, дерзанні, горінні (Л. Забашта);

Горіння гною або іншого біопалива відбувається при доступі в його масу кисню повітря, який посилює розмноження теплотворних бактерій (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

горіння — горі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
горіння — Горение — burning — Brennen – складний фіз.-хім. процес на основі екзотермічних реакцій окиснення-відновлення, який характеризується значною швидкістю перебігу, виділенням великої кількості тепла і світла, масообміном з навколишнім середовищем. При... Гірничий енциклопедичний словник
горіння — -я, с. Дія і стан за знач. горіти 1), 2), 5), 8). Великий тлумачний словник сучасної мови
горіння — Бурхлива хіміч. реакція, полягає у сполученні речовини з окислювачем, найчастіше киснем; супроводжується виділенням тепла (екзотермічна реакція) і часто полум'ям. Універсальний словник-енциклопедія
горіння — ПРИ́СТРАСТЬ (сильне, нестримне у своєму вияві почуття), ПАЛ, ГОРІ́ННЯ, ЖАР, ЖАГА́, ВОГО́НЬ, ПОЖЕ́ЖА, КИПІ́ННЯ, ЗАГА́РА діал. Коли юрби всідали, стояв на дворі й на сходах лемент і ще тримався перші хвилини й у вагоні. А потім наставала тиша. Словник синонімів української мови
горіння — Горі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
горіння — ГОРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8. Повітря потрібне для горіння палива в печах (Уроки.. хіміка, 1956, 15); Комуністична партія завжди вселяла в нас дух молодості, бадьорості й горіння (Вітч. Словник української мови в 11 томах
горіння — Горіння, -ня с. Горѣніе. Словник української мови Грінченка