гіпергенез

Гипергенез — hypergenesis — Hypergenese — процеси хім. і фіз. перетворення мінералів і у верх. частинах земної кори і на її поверхні під впливом атмосфери, гідросфери і біосфери. Поділяють Г. на 2 етапи і відповідно виділяють 2 зони Г.: криптогіпергенез, що протікає в анаеробному середовищі, і власне Г., пов'язаний з аеробними умовами. За іншою концепцією запропоновано розрізнювати 3 зони Г.: поверхневу зону супрагіпергенезу, зони мезогіпергенезу і протогіпергенезу. Головну роль в Г. відіграють хім. розклад, розчинення, гідроліз, гідратація, окиснення і карбонатизація. Широко розвинені колоїдно-хім. процеси, зокрема сорбція, розкристалізація гелів, переосадження і явища йонного обміну, біо-геохім. процеси. В результаті Г. формуються родов.: залишкові (руди нікелю, заліза, марганцю, магнезиту, бокситів, каолініту); інфільтраційні (руди урану, міді, самородної сірки); розсипні (золото, платина, мінерали титану, вольфраму, олова); осадові (вугілля, горючі сланці, солі, фосфорити, руди заліза, марганцю, алюмінію, урану, міді, ванадію, гравій, піски, глини, вапняки, гіпс, яшма, трепел).

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіпергенез — -у, ч. Сукупність процесів утворення гірських порід, мінералів і руд на земній поверхні та у приповерхневих горизонтах земної кори. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гіпергенез — ГІПЕРГЕНЕ́З, у, ч., спец. Сукупність процесів фізичного і хімічного перетворення мінеральних речовин у верхніх частинах земної кори та на її поверхні під впливом атмосфери, гідросфери та живих організмів. Словник української мови у 20 томах