евклаз

Эвклаз — euclase — Euklas — мінерал підкласу острівних силікатів, Al2Be2)[SiО4]2(OH)2. Сингонія моноклінна. Утворює пластинчасті, таблитчасті, коротко- і довгопризматичні кристали, багаті гранями; аґреґати сноповидної і напівсферичної форми. Безбарвний, білий або забарвлений в блакитний, синій, жовтий, жовтувато- або смарагдово-зелений кольори. Прозорий. Блиск скляний, на зламі жирний. Тв. 7,5. Густина бл. 3,1. Спайність довершена в одному напрямі. Е. — ендогенний мінерал. Зустрічається в міаролових порожнинах ґранітних пегматитів; у ґрейзенах і високотемпературних кварцових жилах; в альпійських жилах спільно з кристалами адуляру, кварцу і флюориту. Утворення великих скупчень дрібнококристалічного Е. пов'язано з флюоритизацією, мусковітизацією, турмалінізацією, хлоритизацією вапняків і ґранітів. У екзогенних умовах Е. стійкий, зустрічається в алмазоносних і золотоносних пісках. Прозорий Е. — коштовний камінь. Гол. родовища: Кольсва (Швеція), Альто-Момос (Еквадор), Кашмір (Індія), Лукангазі (Танзанія), Івеланн (Норвегія); Примор'я, Саха, Забайкалля, Урал (Росія) та ін. Е. — один з гол. компонентів берилієвих руд.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. евклаз — евкла́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. евклаз — -у, ч. Мінерал у вигляді призматичних кристалів жовтувато-зеленого чи голубувато-зеленого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. евклаз — ЕВКЛА́З, у, ч. Мінерал у вигляді призматичних кристалів жовтувато-зеленого чи голубувато-зеленого кольору. До благородних каменів належать також і такі мінерали берилію, як евклаз (Цікава хімія, 1954, 76). Словник української мови в 11 томах