евдіаліт

Эвдиалит — eudialyte — Eudialyt — мінерал класу силікатів, підкласу кільцевих силікатів, цирконосилікат. Na4(Ca,Fe)2Zr[Si3O9]2. Часто містить домішку Y і лантаноїдів (до 7,5%). Колір червоний або рожевий. Сингонія тригональна. Густина 2,74-3,07. Тв. 5,5-6. Кристалічна структура субкаркасна і субшарувата. Форми виділення — зернисті аґреґати, рідше — товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали. Напівпрозорий, блиск скляний. Спайності немає. Крихкий. Типоморфний для агпаїтових нефелінових сієнітів і їх пегматитів. Руда цирконію. Рідкісний мінерал лужних пегматитів. Породоутворюючий мінерал комплексу евдіалітових луявритів (Кольський п-ів). Родовища Е. є на Кольському п-ові, в Туві, Ґренландії (Ілімаусак) і на о. Мадагаскар. Використовується в чорній металургії (для модифікації сталей), у кераміці і інш.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. евдіаліт — -у, ч. Мінерал класу силікатів, червоного або рожевого кольору. Руда цирконію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. евдіаліт — ЕВДІАЛІ́Т, у, ч. Мінерал із підкласу кільцевих силікатів червоного, бурого, рожевого або жовтого кольору. Евдіаліт являє собою складний силікат цирконію, натрію і кальцію з включеннями різних рідкоземельних елементів, має скляний блиск (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. евдіаліт — евдіалі́т (від грец. εΰ – добре і διαλυτός – схильний до розпаду) мінерал класу силікатів, червоного або рожевого кольору. Руда цирконію. Словник іншомовних слів Мельничука