ера
Кайнозойская эратема (эра), кайнозой — Cainozoic, Сеnоzoic, Kainozoic era — *Känozoikum, känolithisches Ärathem, Erdneuzeit — найновіша ера в геологічній історії Землі. Настала близько 70 млн. років тому, триває й досі. Кайнозойську еру поділяють на три періоди: палеогеновий, неогеновий і антропогеновий (четвертинний). У середині палеогену відбулися значні трансгресії моря, пізніше — інтенсивне гороутворення. У кайнозої сформувались у сучасних обрисах материки й океани. Орографічні зміни зумовили зміни клімату і ландшафтів. На початку антропогену внаслідок похолодання значного розвитку набуло материкове зледеніння. Серед рослин були поширені покритонасінні, з’явились злакові. Наприкінці мезозою вимерли гігантські рептилії, динозаври, іхтіозаври та ін. У палеогенових морях переважали молюски, костисті риби й акули, з’явились кити, на суходолі — ссавці, поступово розвинулись хоботні, ведмедеві, людиноподібні мавпи, гризуни, комахи та ін. На початку антропогену з’явилась первісна людина. З кайнозойськими відкладами в Україні пов’язані род. нафти і газу (Передкарпатська нафтогазоносна область), бурого вугілля (Дніпровський буровугільний басейн), марганцевих руд (Нікопольський марганцевий басейн), кам’яних та калійних солей (Передкарпатський соленосний басейн). Породи кайнозою використовують як мінер. сировину.
Корисні копалини. До кайнозойських відкладів приурочено бл. 25% всіх відомих запасів нафти і газу, зокрема Передкарпатської нафтогазоносної області, бл. 15% запасів вугілля (г.ч. бурого). Осадові товщі кайнозою містять великі поклади оолітових залізних руд (Керченський залізорудний бас.), марганцевих руд (Чіатурське родов., Нікопольський марганцеворудний бас.), кам'яних і калійних солей в Україні (Прикарпатський калієносний бас.), Італії (Сицилія), Франції (Ельзас), Румунії, Ірані, Ізраїлі, Йорданії та інш. країнах. З кайнозойськими товщами пов'язані великі запаси бокситів, фосфоритів, діатомітів, різноманітних нерудних буд. матеріалів.
Значення в інших словниках
- Ера — Е́ра іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
- ера — [ера] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
- ера — Доба, пора, див. епоха Словник чужослів Павло Штепа
- Ера — нов.; від загального іменника ера. Еронька, Ерочка.— Як же вас звати? — Ера, — вона простягла руку (В. Луговський). Власні імена людей. Словник-довідник
- ера — -и, ж. 1》 Початок літочислення, пов'язаний з якою-небудь історичною подією; відповідна система літочислення. 2》 книжн. Період, докорінно відмінний від попереднього. 3》 геол. Найбільша одиниця хронологічного поділу історії Землі. Наша ера — літочислення від Різдва Христового. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ера — е́ра (від лат. aera – вихідне число) 1. Час, з якого запроваджується система літочислення. 2. Подія, особливо визначний момент, що відкриває новий період розвитку. 3. Один з найбільших відрізків часу в хронології геологічної історії Землі. Словник іншомовних слів Мельничука
- ера — Одиниця часу в історії Землі; частина еону, ділиться на періоди; в історії Землі розрізняють 5 е.: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську і кайнозойську; див. геохронологія. Універсальний словник-енциклопедія
- ера — відкрива́ти / відкри́ти (нову́) сторі́нку (е́ру) в чому. Робити щось видатне, знаменне в чому-небудь, докорінно відмінне від попереднього (перев. у якійсь галузі науки). Фразеологічний словник української мови
- ера — ЕПО́ХА (тривалий проміжок часу, що його виділяють за якимсь характерним явищем, подією тощо), ДОБА́, ПОРА́, ЧАСИ́ (ЧАС), ВІК, Е́РА книжн. Щоб не знати ні злиднів, ні бруду, щоб загинув минулого слід, нам потрібні залізні люди в цю епоху великих робіт (В. Словник синонімів української мови
- ера — Е́ра, е́ри, е́рі; е́ри, ер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ера — Е́РА, и, ж. 1. Початок літочислення, зв’язаний з якою-небудь історичною або легендарною подією; відповідна система літочислення... Словник української мови в 11 томах