ера

е́ра

[ера]

-рие, д. і м. -р'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ера — ЕПО́ХА (тривалий проміжок часу, що його виділяють за якимсь характерним явищем, подією тощо), ДОБА́, ПОРА́, ЧАСИ́ (ЧАС), ВІК, Е́РА книжн. Щоб не знати ні злиднів, ні бруду, щоб загинув минулого слід, нам потрібні залізні люди в цю епоху великих робіт (В. Словник синонімів української мови
  2. ера — Е́ра, е́ри, е́рі; е́ри, ер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. Ера — нов.; від загального іменника ера. Еронька, Ерочка.— Як же вас звати? — Ера, — вона простягла руку (В. Луговський). Власні імена людей. Словник-довідник
  4. ера — відкрива́ти / відкри́ти (нову́) сторі́нку (е́ру) в чому. Робити щось видатне, знаменне в чому-небудь, докорінно відмінне від попереднього (перев. у якійсь галузі науки). Фразеологічний словник української мови
  5. ера — Кайнозойская эратема (эра), кайнозой — Cainozoic, Сеnоzoic, Kainozoic era — *Känozoikum, känolithisches Ärathem, Erdneuzeit — найновіша ера в геологічній історії Землі. Настала близько 70 млн. років тому, триває й досі. Гірничий енциклопедичний словник
  6. ера — -и, ж. 1》 Початок літочислення, пов'язаний з якою-небудь історичною подією; відповідна система літочислення. 2》 книжн. Період, докорінно відмінний від попереднього. 3》 геол. Найбільша одиниця хронологічного поділу історії Землі. Наша ера — літочислення від Різдва Христового. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ера — Одиниця часу в історії Землі; частина еону, ділиться на періоди; в історії Землі розрізняють 5 е.: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську і кайнозойську; див. геохронологія. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ера — Доба, пора, див. епоха Словник чужослів Павло Штепа
  9. Ера — Е́ра іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  10. ера — Е́РА, и, ж. 1. Початок літочислення, зв’язаний з якою-небудь історичною або легендарною подією; відповідна система літочислення... Словник української мови в 11 томах
  11. ера — е́ра (від лат. aera – вихідне число) 1. Час, з якого запроваджується система літочислення. 2. Подія, особливо визначний момент, що відкриває новий період розвитку. 3. Один з найбільших відрізків часу в хронології геологічної історії Землі. Словник іншомовних слів Мельничука