канава

Канава — ditch, trench — Graben, Rösche — відкрита гірнича чи геологорозвідувальна виробка, що має невеликі порівняно з довжиною поперечні розміри. Призначення К. в геології — виявлення виходів г.п., опробування; в гірн. справі — збір і відведення (підведення) поверхневої води. К. широко застосовують при розробці розсипів та родов. торфу. К. бувають русловідвідні (для відведення русел невеликих річок і струмків), нагірні (для перехоплення води, що стікає по схилах), розрізні (для збору і відведення води у відкритих виробках), капітальні (для скидання води нижче рівня дільниці гірн. робіт), водовідвідні (запобігають надходженню води у виробки), водопідвідні (для водопостачання). При фільтраційно-дренажному відтаванні мерзлих порід розрізняють К. фільтраційні та дренажні. Форма поперечного перетину канав в основному трапецієподібна. Форма укосів залежить від стійкості гірських порід. Розміри К. і схил дна визначають в залежності від к-сті води, яка протікає. Наповнення К., як правило, витримується на рівні 0,7-0,8 від їх об’єму.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

канава — (довга заглибина в землі) окіп, окоп, рів, діал. фоса. Словник синонімів Полюги
канава — кана́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
канава — Рівчак, рів, д. фоса, сов. кювет; (з насипом) окіп; З. канал. Словник синонімів Караванського
канава — -и, ж. 1》 Довга заглибина, викопана в землі; рів. Осушувальні канави. 2》 заст. Канал. Великий тлумачний словник сучасної мови
канава — Рів, перекоп Словник чужослів Павло Штепа
канава — КАНА́ВА (довга заглибина, викопана в землі); ОКІ́П (ОКО́П), ЗАКІ́П діал. (така заглибина з насипом, валом); РІВ, ФО́СА діал. (глибока, перев. розмита водою або викопана в землі); РІВЧА́К (не дуже глибокий і широкий рів). Словник синонімів української мови
канава — Кана́ва, -ви; -на́ви, -на́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
канава — КАНА́ВА, и, ж. 1. Довга заглибина, викопана в землі; рів. Як стрибоне [жеребець] раз, удруге, плиг через канаву і покотив скільки видно степом, мов на крилах (Стор., І, 1957, 183); — Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
канава — Канава, -ви ж. 1) Канава, ровъ. Од села Ситників до города Корсуня канавою перекопайте Потоцького піймайте. 2) Каналъ. Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату, — ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню работу та канави копати. Грин. III. 595. Словник української мови Грінченка