карбонати природні

Карбонаты естественные — natural carbonates — natürliche Karbonate — клас мінералів, солей вугільної кислоти Н2СО3. Відомо бл. 120 К.п. Виділяють: бікарбонати — кислі солі, гідрокарбонати — основні солі, безводні і водні нормальні К.п., складні К.п. Особливе місце серед К.п. займають ураніл-карбонати. У К.п. найбільш поширеними є катіони Са2+, Мg2+, Na+, Fe2+. Рідше зустрічаються карбонати Ва, Sr, Mn, Pb, Zn, Cu. Катіони Na+, K+, а також (NH4)+ частіше утворюють бікарбонати або подвійні солі. Відомий ряд фторокарбонатів. Для К.п. характерні числ. ізоморфні ряди в осн. обмеженої змішуваності. Безперервний ізоморфізм виявляють пари Fe2+-Mn2+ і Мg2+-Fe2+. Більша частина К.п. кристалізується в моноклінній і ромбічній, рідше — в тригональній, гексагональній та ін. сингоніях. Поширене явище поліморфізму. Найчастіше зустрічаються К.п., що кристалізуються в структурі кальциту (магнезит, родохрозит, сидерит, доломіт, смітсоніт) або араґоніту (стронціаніт, вітерит, церусит). Важлива діагностична ознака К.п. — розчинність в НСl. К.п. — характерні жильні мінерали гідротермальних середньо- і низькотемпературних родовищ (свинцевоцинкових, бляклорудних, арсенідних та ін.). Багато К.п. мають метасоматичну природу, утворюючись у ході повторних процесів карбонатизації, що супроводжують ряд рудних процесів. При цьому утворюються специфічні навколорудні породи (лиственіти, березити тощо). К.п. — звичайні мінерали кір вивітрювання. Див. також ст. карбонатні породи.