карбонати

Карбонаты — сarbonates — Karbonate — солі й ефіри вугільної кислоти (напр., сода, поташ). Розрізняють нормальні (середні) солі з аніоном СО32- (напр., К2СО3) та кислі (гідрокарбонати) з аніоном НСО3-(напр. КНСО3). У воді розчинні нормальні солі лужних металів, амонію й талію і майже всі гідрокарбонати. К. можна поділити на штучні (одержувані в технологічних процесах) та природні. Поширені природні К. мінерали кальцит і доломіт. За походженням більшість природних К. є продуктами вивітрювання і седиментації. Значна частина їх виникає також при ендогенних процесах у гідротермальних жилах. Застосовують К. у будівництві, хімічній промисловості, в оптиці тощо. Див. карбонати природні.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карбонати — карбона́ти [від лат. carbo (carbonis) – вугілля] солі вугільної кислоти (напр., сода, поташ); дуже поширені мінерали – кальцит і доломіт. Застосовують К. у будівництві, хімічній промисловості, в оптиці тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. карбонати — Солі та ефіри вугільної кислоти; солі — кристалічні речовини, при нагріванні розкладаються з виділенням двоокису вуглецю; поширені в природі, напр. Універсальний словник-енциклопедія