карст

Карст — karst — Karst — карстові явища (від назви плато Карст, або Крас, у Югославії) — явища, що виникають у розчинних природними водами гірських породах (вапняку, доломітах, ґіпсах, кам’яній солі та ін.). В результаті карстових процесів утворюються такі форми рельєфу, як карри, воронки (лійки), улоговини, понори, шахти, печери та підземні ріки, джерела. У межах материків оголені і поховані карбонатні породи займають до 40, ґіпс і ангідрити — бл. 7, кам. сіль до 4 млн. км2. Розчинення сульфатних порід і кам. солі може відбуватися в чистій воді, але наявність у воді розчиненої солі, що не має спільного йону з сіллю, яка створює розчинну породу, підвищує розчинність. Розвиток К. відбувається під сукупним впливом поверхневих і підземних вод. Розчинення г.п. часто супроводжується механіч. розмивом. Для поверхні площ розвитку К. характерні дрібні борозни і поглиблення — карри, замкнені пониження (воронки, улоговини, природні колодязі і шахти, сліпі яри і долини), ніші в обривах. Найбільш типові — воронки (конічні, котло-, блюдцевидні або у вигляді ям неправильної форми) діаметром 1-200 м і глибиною 0,5-50 м. На дні воронок зустрічаються отвори — понори, які часто є початком шахт або колодязів, проваль глибиною більше 1000 м (макс. глибина 1410 м — провалля Жан-Бернар в Альпах, Франція). У закарстованих масивах утворюються різні підземні ходи, порожнини, печери, які часто розвиваються вздовж тріщин. Одна з найбільших печер світу — Мамонтова з печерною системою Флінт-Рідж (США, Кентуккі) досягає 341 км сумарної довжини. Найбільша в Україні печера — ґіпсова Оптимістична (Поділля) довж. близ. 150 км. З карстовими явищами зовні схожі явища псевдокарсту, які виникають у льоду і мерзлих ґрунтах (термокарст), в дрібноуламкових і пористих ґрунтах (кластокарст, глинистий, лесовий, механічний К., суфозія, просадка). У їх розвитку осн. роль відіграють інші, не типові для К. фіз. процеси: танення льоду, механіч. вплив рухомої води тощо. К. ускладнює видобуток к.к., що залягають нижче або на рівні карстових порід. В Україні карст поширений у Кримських горах, Карпатах, на Поділлі, Донбасі. Загалом карстові процеси на розвиваються 60% території України. В деяких областях України рівень ураження карстовими процесами сягає 60-100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що становить 27% від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594 км2, Рівненської — 14 км2.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карст — карст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. карст — -у, ч., геол. Явища та процеси хімічного і частково механічного впливу поверхневих та ґрунтових вод на розчинні гірські породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. карст — Комплекс явищ, пов’язаних з розчиненням гірських порід водою; розвивається у вапняках, гіпсах, ангідритах, солях та інших розчинних породах. У результаті карстових процесів утворюються своєрідні форми рельєфу (лійки, печери). Від назви плато Карст у Югославії. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. карст — Явища розчинення гірських порід, переважно вапняків, гіпсів, доломітів, кам'яної солі, поверхневими і підземними водами, що спричиняє розвиток своєрідних гідрографічних явищ (підземна циркуляція вод при бідності поверхневих водотоків... Універсальний словник-енциклопедія
  5. карст — КАРСТ, у, ч., геол. Вигляд і властивість земної поверхні в тих ділянках, грунт яких складається з розчинних грубозернистих гірських порід (вапняків, гіпсів, кам’яної солі тощо). Словник української мови в 11 томах