кобальт

Кобальт — cobalt — Kobalt — хімічний елемент, символ Со, ат. н 27; ат. м. 58,9332. Отриманий в 1735 р швед. хіміком Г. Брандтом. Важкий метал сріблястого кольору з рожевим відтінком. Хімічно стійкий. Густина 8,900. tпл =1494 оС; tкип = 2960 оС. Компактний К. стійкий на повітрі, при т-рі вище за 300 оС покривається плівкою СоО; тонкодисперсний К. пірофорний; феромагнітний; реаґує з разбавл. к-тами (крім HF); при кімнатній т-рі взаємодіє з галогенами (крім F2). Утворює безперервні ряди твердих розчинів з Fe, Ir, Mn, Ni, Pd, Pt, Rh, обмежені тверді р-ни з Au, Cr, Os, Re, інтерметалічні сполуки з багатьма металами. Пил К. токсичний. ГДК 0,5 мг/м3. Вміст К. в земній корі 0,0018%. Відомо бл. 50 мінералів К., з них половина — сірчисті, арсенові і т.п. подібні сполуки (кароліт CuCo2S4, лінеїт Co3S4, кобальтит CoAsS, сафлорит (Со, Fe)As2;, скуттерудит CoAs3, шмальтин (Со, Ni) As3 і інш.); рудні мінерали-носії — пірит, піротин, пентландит, халькопірит, арсенопірит. Геохімічно найбільш схожий з Fe і Ni, типовий елемент ультраосновних, частково основних і халькогенних рудних асоціацій, пов'язаних з глибинними джерелами, в яких асоціюються Fe, Ni, Cu, Ag, U, а також деяких осадово-метаморфіч. утворень (Fe, Mn, Ni і інш.). Со в мікрокількостях виявлено в мор. воді, мінеральних джерелах, ґрунті, живих організмах. Застосовують при виробництві спеціальних сталей та сплавів. Радіоактивний ізотоп 60Со — як джерело гамма-випромінювання у техніці.