1. Словник-довідник музичних термінів

віолончель

(іт. violoncello) — струнний смичковий інструмент з родини скрипок. Настроюється на октаву нижче за альт (C, G, d, a); нотується в басовому (верхній регістр — теноровому та скрипковому) ключі. Звук В. — соковитий та співучий. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віолончель — віолонче́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. віолончель — -і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віолончель — ВІОЛОНЧЕ́ЛЬ, і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент скрипкової родини басо-тенорового регістру. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі... (С. Словник української мови у 20 томах
  4. віолончель — син. вілочлен, челя. Словник жарґонної лексики української мови
  5. віолончель — віолонче́ль (італ. violoncello, зменш. від violone – контрабас) струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. віолончель — Смичковий струнний музичний інструмент (хордофон), значно більший за скрипку, на якому грають сидячи, поставивши перед собою і вперши у підлогу шпилем; має 4 струни, настроєні в квінтах С, G, d, a. Універсальний словник-енциклопедія
  7. віолончель — ВІОЛОНЧЕ́ЛЬ, і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі… (Вас. Словник української мови в 11 томах