віолончель
Смичковий струнний музичний інструмент (хордофон), значно більший за скрипку, на якому грають сидячи, поставивши перед собою і вперши у підлогу шпилем; має 4 струни, настроєні в квінтах С, G, d, a.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віолончель — віолонче́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- віолончель — -і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віолончель — (іт. violoncello) — струнний смичковий інструмент з родини скрипок. Настроюється на октаву нижче за альт (C, G, d, a); нотується в басовому (верхній регістр — теноровому та скрипковому) ключі. Звук В. — соковитий та співучий. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент. Словник-довідник музичних термінів
- віолончель — ВІОЛОНЧЕ́ЛЬ, і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент скрипкової родини басо-тенорового регістру. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі... (С. Словник української мови у 20 томах
- віолончель — син. вілочлен, челя. Словник жарґонної лексики української мови
- віолончель — віолонче́ль (італ. violoncello, зменш. від violone – контрабас) струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру. Словник іншомовних слів Мельничука
- віолончель — ВІОЛОНЧЕ́ЛЬ, і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі… (Вас. Словник української мови в 11 томах